Колись у в приміщенні Успенської церкви знаходився Тринітарський костел та монастир, монахи якого уславилися тим, що визволяли полонених з турецької неволі.
Проте у 1786 році цей чернечий орден припинив свою діяльність на цій території.
Через три роки, у 1789 р. трапилася пожежа, як наслідок – приміщення костелу сильно обгоріло і згодом цей храм вирішили продати українській громаді міста, яка почала використовувати його як культову споруду для свого обряду.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
На час відновлення Галицької митрополії у 1808 році в місті вже існувала Успенська церква, але, оскільки вона була філіальною церквою міста, то історичних відомостей про неї залишилося дуже мало.
На початок XX на місці старої двоповерхової квадратної в плані дзвіниці побудовано сучасний парафіяльний будинок, а поруч — нову дзвіницю.
У 1930-их за о. Боліновського. церкву було відновлено: зроблено електричне освітлення, площу навколо церкви обведено кам’яним муром і залізною огорожею. Відновлено парафіяльний будинок
1963 рік – храм зачинено, побито іконостас, зрізано купол.
У 1979—1982 роках у церкві діяв районний краєзнавчий музей, який у 1989 перенесено у замковий палац.
1990 рік — церква реставрована і освячена настоятелем о. Романом Сливкою.
1995 рік — на фасаді парафіяльного будинку встановлено меморіальну дошку з написом, що у 1926—1929 рр. тут містилася читальня «Просвіти».
Невелика однобанна будова Успенської церкви являє собою прямокутник (17 м х 12м) з витягнутою напівкруглою апсидою в східній частині і двома симетричними одноярусними прямокутними з округленими кутами прибудовами на рівні хорів.
Зовнішній витриманий у стилі бароко декор будівлі (потужні стіни, вікна лише на рівні другого ярусу), складається з пілястр іонічного ордера, що візуально членують площину стін на дзеркала, міжярусних і лобових карнизів складного профілю, витягнутих арок із зображенням святих на центральному фасаді і їх фігурок з боків від центрального входу та декоративних аркотер домінуючого фронтону із зображенням Богородиці в центрі.
Дзвіниця комплексу спочатку являла собою квадратну в плані двоярусну споруду під чотирьохсхилою з уступом покрівлею, відтінену широкими кутовими пілястрами і арочними віконними прорізами на другому поверсі. У нинішньому вигляді дзвіниця — трипілонне двох’ярусне спорудження під чотирисхилою покрівлею з арочним отвором центрального входу на першому поверсі.
