Індія – це країна не насилля. Ще 400 років тому індуси м’ясо не вживали. Цю «звичку» завезли сюди чужинці загарбники: моголи із Персії, згодом – португальці, пізніше британські колонізатори. Але ця традиція так і не прижилася. Тут кажуть так: «Ми не успадкували від наших предків планету, ми взяли її в борг у майбутніх поколінь. Пам’ятай про те, що коли ти їси м’ясо, ти сприяєш руйнуванню цієї планети». Індійці переконані, що всі зернові, чечевиця, рис, усі види овочів достатньо багаті на протеїн (білок). Багато білку має панір. Це сир, приготовлений в домашніх умовах. Для цього треба взяти молоко, наприклад, 3л і довести до кипіння. У момент закипання влити лимонний сік (1великий лимон) або 2ч. л. лимонної кислоти, або 300мл йогурту, або 600 мл сиворотки. І відбудеться диво: молоко, як за помахом чарівної палички, почне перетворюватися в іншу субстанцію (звуджуватися). Залишається тільки взяти друшляк, покласти туди марлю і процідити. Марлю зав’язуємо, даємо стекти рідині (можна підвісити), потім – під прес. Готово!
Читайте також
«Яке харчування, такий і характер, який характер, такі й думки, які думки, така й поведінка, яка поведінка, таке й здоров’я». Хіба можна сказати щось краще? Ці слова належать сучасному індійському філософу і мудрецю Сатья Саї Бабі. А ще цікавою інформацією зі мною поділився професор місцевого університету Паритюр Джайараман: «Коли людина вживає саттвічну їжу (саттва – чиста, санскрит), очищаються її тонкі тіла (ефірне, астральне, ментальне, духовне), оболонки біополя, аура. І найголовніше те, що вони стають витонченішими, легшими, прозорішими. Це дає можливість отримувати необхідну для себе інформацію з тонкого невидимого світу, ангельського. Така людина змінюється. Вона прагне дивитись тільки на хороше, слухати – все добре і хороше, думати і говорити тільки про добре, робити все добре, йти туди, де обмінюються позитивною інформацією. Таким був задум Творця від початку створення світу». У християнстві є чин посту. Пости короткі. Та й чи дуже сучасні люди по справжньому їх дотримуються? Одиниці. Якось знайомий священик поділився зі мною цікавим спостереженням. Один його парафіянин вирішив постити всі 40 днів до Пасхи. Але з кожним прожитим днем він ставав агресивнішим, нервовим, дратівливим, аж зеленим від злості. О. Віктор за ним спостерігав, а далі не витримав і порадив: «Ви вже краще їжте і моліться, бо так ще більше згрішите». Справді, як важливо тримати свої думки і наміри в чистоті, і не тільки в піст, а прагнути робити це у повсякденному житті.
