Кожному з нас ще з дитинства відомо, що сигарети та алкоголь – це шкідливі звички, – пише Українська правда.
Куріння згубно впливає на серцево-судинну систему, може стати причиною раку, астми та викликає інші проблеми зі здоров’ям.
Перегляньте також:
- Біля Тернополя у Кутківецькому лісі знайшли непритомних підлітків
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
Зловживання алкоголем призводить до проблем із органами травлення, “вбиває” печінку та змінює психологічний стан людини.
Логічно, що від шкідливих звичок краще відмовитися, і зробити це вчасно, доки вони не зруйнували нам життя.
Чимало українців уже обрали такий шлях. За даними дослідження, яке було проведене Київським міжнародним інститутом соціології у 2017 році, поширеність куріння в Україні за останні сім років зменшилася на 20%.
Все більше українців обирають здоровий спосіб життя: стає модно займатися йогою, спортом, бігати на марафонах, чистити організм за допомогою детоксу та відмовлятися від вживання м’яса.
Разом зі зміною стилю життя змінюються і вподобання, а отже – оточення.
Не в кожній алкогольній компанії знайдеться місце для тих, хто п’є лиш колу чи чай.
Фото belchonock/Depositphotos
ШТУЧНА СПРОБА ВИЙТИ ЗА МЕЖІ ФОРМАЛЬНОСТІ
Постери із соціальною рекламою, які з’явилися в столичному метро цієї зими, повідомляють, що 80% молоді починають палити з ароматизованих сигарет.
Часто перша цигарка трапляється ще у середній школі. Зазвичай, у дітей це зумовлюється бажанням здатися дорослішим, штучно підвищити свій статус в очах інших, або – увійти в певну компанію.
Також бажання спробувати сигарету може виникати через штучно сформований стереотип про те, що паління знімає стрес та допомагає врівноважити емоційний стан.
Паління – це соціальний феномен, який вирішує, до якого з неформальних кланів – курців або не курців – належиш ти.
Це феномен, навколо якого створюються окремі культури.
Як приклад – вейп-культура, мода на яку поширилася за останні кілька років.
Або культура куріння кальяну, що спричинило появу численних кальянних на будь-який смак. Кальян асоціюється із способом відпочинку, і для багатьох уже став невід’ємним елементом дозвілля. Своєрідним стрижнем, довкола якого ведеться саме спілкування.
“Скажімо, тобі призначають бізнес-зустріч у кальянній, бо знають, що ти дуже любиш курити кальян. Це має ніби розслабити та перевести бесіду в більш неформальну площину.
А ти приходиш і кажеш, що кинула. Ну або просто сьогодні не хочеш. І все, розмова уже не піде так, як мала б, все захиталося”, – розповідає блогерка з Києва Надія Алексіна.
Дівчина ділиться власним досвідом відмови від куріння та алкоголю. Каже: ці шкідливі звички – не лише спосіб заповнити вільний час, але і елемент корпоративної культури, якщо розглядати питання в такій площині.
“Якщо ви працюєте в офісі, то, мабуть, помітили, що є спілкування формальне і неформальне. Все найцікавіше чомусь відбувається на “курилці”, – коментує Алексіна. – Наприклад, там ти можеш розговорити шефа, увійти до нього в довіру, а потім, ніби ненароком, попросити підвищення зарплати.
Ті ж співробітники, які не виходять за межі формального спілкування, не можуть собі такого дозволити”.
В офісі все найцікавіше чомусь відбувається на “курилці”. Фото yacobchuk1/Depositphotos
Тобто, куріння ніби надає певну привілейованість: на курилці всі рівні, незалежно від соціального статусу та посади. Останні плітки можна почути саме там. Там приймаються неформальні рішення, вплинути на які можна, лише якщо ти теж вийшов покурити і став свідком такої бесіди.
Саме слово “курилка” вже давно стало синонімом місця, де можна потеревенити на різноманітні теми, обговорити життєві питання та пожартувати. На багатьох інтернет-форумах цим словом називають гілку, де користувачі можуть спілкуватися не по загальній темі форуму.
Михайло Куліш почав вживати алкоголь у 13 років, палити – в 11. Пити кинув в 19, нині може дозволити собі лише пиво пару разів на місяць або на свято. Від цигарок відмовився у 23 роки.
“Паління дійсно допомагало в спілкуванні. На курилці всі знаходяться, скажімо так, на рівних умовах.
Це як пауза в грі – психологічно це розвантажує і зближує. Сигарети чомусь сприяють зближенню людей і з цим важко сперечатися”, – говорить Куліш.
Проте додає: можна цілком жити і без цього, а питання вирішувати під час неформального спілкування за горнятком кави.
Ще одна співрозмовниця, Кіра Звіренецька, розповідає, що через подібні чинники їй досить довго було важко відмовитися від паління повністю.
“Навіть коли я зрозуміла, що більше не маю фізичної залежності від цигарок як такої, тобто, можу однаково і палити, і не палити, все одно доводилося тривалий час виходити на перекур з іншими, за компанію, – розповідає дівчина.
Так, наприклад, коли ти сидиш у барі з компанією, і всі курці виходять на вулицю, а ти лишається всередині, відчуття, що ти якась біла ворона.
Доводиться виходити теж, хоча би просто постояти поряд, аби нічого не пропустити. Але ж постояти поряд – це теж куріння, тільки пасивне”.
Часто на вечірках курять за компанію,, щоб не було відчуття, що ти якась біла ворона.
Фото pressmaster/Depositphotos
АЛКОГОЛЬ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ЧИННИК
Алкоголь – ще один елемент, який здавна впливає на встановлення неформальних зв’язків між людьми.
Культура вживання алкогольних напоїв в Україні формувалася протягом кількох віків. Суттєво вплинула на це поява горілки.
“Достеменно відомо, що з другої половини ХІХ сторіччя горілка полонить все більшу кількість людей, особливо це стосується промислових районів – якщо в селах споживання горілки було регламентовано певними подіями (весілля, толока), кожен мешканець залежав від суспільної думки і пияків висміювали, то робітничі поселення, які утворювалися з тих же селян, були суцільним плацдармом пиятики”, –йдеться у матеріалі, присвяченому раціону давніх українців, що опублікований на сайті depo.ua.
Пити люди почали не лише до певної події, але й просто після робочого дня, отримавши зарплатню.
“Мы должны помнить о нужде, о тяжелом труде и всей тяжелой жизни человека: они-то особенно сильно и тянут его к кабаку, когда есть поблизости этот кабак”, – розповідає унікальна брошура “Будем трезвы”, надрукована 1917 року видавництвом “Задруга”, присвячена проблемам алкогольної залежності, від якої страждало тогочасне населення.
У брошурі йдеться про те, що люди вживають алкоголь не від хорошого життя: найбільше до чарки призвичаюються ті, кому не по кишені винаймати цілу квартиру, а вистачає лише на ліжко в спільній кімнаті. Також – не грамотні, та робітники із малою зарплатою. Більше витрачають на спиртні напої ті, в кого робочий день – довший.
“Чем меньше получает, чем хуже ест, чем меньше отдыхает – тем больше и злее пьет рабочий”, – вважають автори видання.
Дійсно, така тенденція має місце і сьогодні. Алкоголь для багатьох є штучним способом легко і швидко зняти напруження, розслабитися та провести час весело.
Алкоголь для багатьох є штучним способом розслабитися та провести час весело.
Фото ArturVerkhovetskiy/Depositphotos
Дарма, що цей ефект триває лише короткий час, а коли алкогольне сп’яніння проходить, приходить усвідомлення, що навколо нічого не змінилося, а проблеми ніяк не вирішились.
“З другої половини ХХ сторіччя безліч колективних свят спонукають до спільного вживання алкоголю, практика “виставляння” за народження дитини, день народження, вихід на пенсію, купівлі нових меблів, проводи в армію, травневі свята, вручення першого паспорту, новосілля посилювали темпи вживання міцного алкоголю, але не сформувало культуру вживання”, – йдеться у вже процитованому матеріалі на сайті depo.ua.
Тобто, алкоголь формує міцні традиції, соціальні ритуали, з якими ми досі співіснуємо і сьогодні.
Так, традиція “виставлятися” за День народження перед колективом на роботі поширена у суспільстві настільки, що навіть люди, які самі перестали вживати алкоголь, все одно змушені нести на роботу пляшку під тиском соціальних стереотипів.
“Алкоголь – також психологічний каталізатор, проблеми і страхи під час розмов виходять зовні. У тверезому ж стані не всі зможуть говорити про це відверто”, –розповідає Алексіна.
Дівчина каже: в її житті був випадок, коли після відмови від алкоголю довелося розійтися з тодішнім хлопцем, адже без “допінгу” вона перестала його розуміти.
Спільне розпивання алкогольних напоїв – процес, який нібито зближує, адже між людьми з’являється щось споріднене.
Здається, що ви з друзями маєте купу тем для поговорити, готові пройти “Крим і рим, і мідні труби”, можете відірватися на повну. Проте варто відмовитися від алкоголю, як коло друзів раптово зменшується.
Варто відмовитися від алкоголю, як коло друзів раптово зменшується. Фото creatista/Depositphotos
“Буває, дзвонить друг, каже, мовляв, давай зустрінемось, я взяв пляшку вина і зараз приїду, – розказує Алексіна.
Тоді кажеш йому, добре, але я не п’ю зараз. І одразу починається: “Ой, тоді давай іншим разом”. Або намагаються тобі дорікнути, типу, ну ти що, мене не поважаєш? Бачимось раз на місяць, і ти навіть не можеш зі мною випити!”
Відмова від алкоголю дозволяє передивитися коло знайомих і тих, кого завжди вважав друзями, додає Куліш.
Те, що він перестав вживати алкоголь “для настрою” підштовхнуло його до пошуку однодумців – людей, яким так само не потрібен допінг, аби почуватися весело.
“Я передивився своє оточення і відмовився від спілкування з багатьма друзями, бесіди та пригоди з якими траплялися переважно “під алкоголем”, – зізнається хлопець.
Деякі співрозмовниці також розповідають, що часто вагітність стає приводом переглянути власне оточення та відсіяти друзів, яким раптом стало нецікаво проводити час без алкоголю.
“У мене була подруга ще зі шкільних часів. Ми проводили багато часу разом, і от, коли я завагітніла, так вийшло, що ми перестали спілкуватися. Мене просто перестали кудись кликати, більше не пропонували зустрітися.
Варіант піти на каву, випити чаю чи відвідати музей просто не розглядався”, –ділиться своєю історією киянка Тетяна.
Така ж історія у іншої молодої мами, назвемо її Наталя. Вона не хоче називати свого імені, але згадує, що коли завагітніла, більшість людей з колись великої та шумної компанії просто забули про неї.
“Ніхто навіть не подзвонив спитати, як у мене справи”, – жаліється дівчина.
Власну думку про те, чому колишні друзі раптово відвертаються від тих, хто кидає пити, має журналіст Ігор Дармостук. Він не п’є та не курить вже кілька років. Каже: тверезих людей – бояться.
“Не всі розуміють, як це – веселитись і дуркувати, нічого заздалегідь не вживаючи. Більшість не може собі дозволити, наприклад, піти поспівати у караоке, коли тверезий. Я можу. Інших це дивує і лякає.
Також багатьом заздрісно, що на ранок після гулянки всім буде погано, а мені – ні, бо я не пив”, –говорить Дармостук.
Про себе додає, що разом зі здоровим способом життя до нього прийшли інші інтереси. Разом із дружиною вони ходять у театри та оперу, відвідують різноманітні культурні заходи та багато подорожують.
“Добре, коли людина здатна усвідомити той факт, що алкоголь і сигарети дають штучні відчуття, – резюмує Звіренецька. – Робити все те ж саме, але без алкоголю– входити у нові компанії, знайомитися з іншими, веселитись, відпускати емоції, ділитися переживаннями з друзями, можуть не всі.
Але треба намагатися переступити через власні страхи. Бо лише тоді можна щось у собі змінити”.
Олександра Горчинська
