Оксана Кузьменко на своїй сторінці Фейсбук показала як виглядає Підволочиськ, райцентр на Тернопільщині, з висоти пташиного польоту.
– Таким Підволочиськ ви ще не бачили! Ці кадри увійдуть в історію містечка, – написала Оксана кузьменко в коментарі.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Портрети українських захисників і захисниць представили на виставці у Тернополі
Підволочи́ськ — селище міського типу в Тернопільській області. Адміністративний центр Підволочиського району. Розташоване на правому березі річки Збруч, навпроти міста Волочиська Хмельницької області. Населення — 8017 осіб (2007).
Поблизу містечка є пам’ятка природи — Підволочиське джерело, а також Підволочиський заказник.
Читайте також
Через цю місцевість здавна проходив торговий шлях (згодом — Кучманський шлях), що перетинав р. Збруч; тут на обох берегах виникло два поселення з однаковою назвою — Волочище. Перша писемна згадка про одне з них, розташованого на правому березі річки, — в акті від 9 липня 1463 про поділ «Отчини своєї», коли воно перейшло до князя В. Збаразького.
Територія Підволочиська і навколо нього була заселена в епоху трипільської та черняхівської культур, про що свідчать археологічні пам’ятки.
Найпоширеніша думка, що назва містечка походить від слова «волочити», через р. Збруч «волочили» (переправляли) вантажі на протилежний берег; інша версія — від слова «волока», що пов’язане з одиницею земельної міри, яка мала 30 морґів (бл. 17 га); також вважають, що давньоукраїнське слово «волочище» означає низинне заболочене місце.
Від 2-ї половини XV до кінця XVII ст. містечко зазнало набігів татарських орд.
Від травня 1518 Підволочиськ належав Костянтину Острозькому, 1583 — князеві В. Збаразькому, 1631 — власники — князі Вишневецькі, після 1744 — шляхтичі Мошинські. 1667 за сепаратним Андрусівським перемир’ям П. залишився у Речі Посполитій.
У середині 18 ст. поселення на правому березі р. Збруч назвали Підволочиськом, на лівому березі — Волочиськом. У 1772 році в наслідок першого поділу Речі посполитої Підволочиськ відійшов до монархії Габсбургів. 1775 Підволочиськ отримав привілей на св. Трійцю влаштовувати ярмарок тривалістю 6 днів. 1786 прокладено шосейну дорогу між Тернополем і Підволочиськом.
Наприкінці 18 ст. містечко під назвою Унтерволочиськ австрійська адміністрація записала до Староміщинської волості Тернопільського округу. У 1810 році Підволочиськ захопили російські окупанти, місто — у складі Тернопільського краю. Окупантів вигнали у 1815 році, місто знову — складі Австрійської імперії. У 1857 році йому надали статус містечка у Скалатському повіті.
1869—1681 споруджена залізниця Львів — Тернопіль — Підволочиськ. У той час війтом Підволочиська був Загородний Максим Теодорович. Він також запровадив будову залізниці до свого села. Після закінчення будівництва, село і залізничну станцію назвали на його честь — Максимівкою. Станцію було відкрито 4 листопада 1871 року, одночасно із відкриттям руху на всій лінії Тернопіль — Підволочиськ. Сучасна назва станції — Максимівка-Тернопільськавживається після 1950-х років, є вантажно-пасажирською проміжною залізничною станцією Тернопільської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці. Тоді у містечку працювали 2 фабрики, 2 цегельні, пекарня, відбувалося 2 річних ярмарки. 1885 в Підволочиську гастролював театр І. Біберовича.
Від серпня 1914 до лютого 1918 Підволочиськ окупувала російська армія, від листопада 1918 до липня 1919 належало до ЗУНР. 20-21 листопада 1920 у Підволочиськ перейшла з Великої України більша частина Армії УНР, яку інтернували поляки.
1920-39 містечко належало до Польщі. Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші товариства, кооперативи.
17 вересня 1939 містечко захопила московсько-більшовицька окупаційна Червона армія, на мітингу виступив Микита Хрущов.
