Скалат — місто районного значення у Тернопільській області, другий за величиною населений пункт у Підволочиському районі. В підпорядкування Скалатської міської ради входять м. Скалат і село Поплави. Місто розташоване за 30 км від обласного центру. Назва міста походить від слова «скеля». Від вересня 2015 року — центр Скалатської міської громади. У місті річка Корилівка впадає у Гнилу Рудку.
Про Скалат читаємо в Вікіпедії.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Портрети українських захисників і захисниць представили на виставці у Тернополі
Читайте також
Давні скалатські поселенці знайшли притулок на березі річки Гнила (правої притоки Збруча) поблизу трьох скель, які відносяться до Подільських Товтрів — унікальних творів молюсків близько 15 мільйонів років тому, які мають неповторний рослинний і тваринний світ.
Скалатчина входила до складу Галицько-Волинського князівства Київської Русі, а з середини XIV століття до майже середини другої половини ХVIII століття перебувала під польською владою. Більш ранні свідоцтва про територію невідомі, але в цілому вона поділяла долю інших частин Східної Галичини.
Перша згадка про Скалат як село зустрічається в письмових джерелах, датованих 1512 роком, коли він входив до Теребовлянського повіту Руського воєводства. На межі XVI—XVII століть від короля Сигізмунда ІІІ Вази містечко одержало магдебурзьке право і у 1600 р. і вже почало вважатися самоврядним містом. Міське управління самостійно встановлювало початок виборів і функції самоврядування, суду, купецьких об’єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. В органи самоврядування вибиралися ті, хто мав бодай якусь власність у місті. Історичні нариси свідчать, що Скалат був не дуже багатим населеним пунктом, хоча Магдебурзьке право дуже високо цінувалося в ті часи і надавалося відносно великим містам (1356 — Львів, в 1374 — Кам’янець-Подільський, 1497 — Київ), і обмежувало, таким чином, втручання з боку королів чи княжих чиновників. З часом це зробило Скалат вельми заможним містом. 1602 року в місті діяв магістрат, існувала ратуша. Незважаючи на певний розвиток ремесел, основним заняттям населення було землеробство. Станом на 1628 рік місту належало сім ланів землі.
Власниками Скалата за часів Речі Посполитої були шляхтичі Калиновські гербу калинова, згодом — Тарли, а наприкінці XVIII століття — Понятовські гербу «Цьолек». У 1766 р. права міста на магдебурію були підтверджені грамотою короля Польщі Станіслава-Августа Понятовського.
Великого лиха жителям Скалата завдавали часті напади турецько-татарських орд, регулярного війська Оттоманської Порти. 1675 року війська паші Ібрагіма Шишмана вщент зруйнували місто. Тоді фортецю міста намагалися взяти також, але безуспішно, коронні війська під командуванням короля Яна ІІІ Собеського.
1734 року за ініціативою Анни Каліновської з Лянцкоронських було засновано шпиталь для кількох убогих в місті.
1772 року з Першим поділом Речі Посполитої, Скалат, як і Галичина, підпав під владу монархії Габсбургів, і його було зараховано до Тернопільської округи.
За даними польського географа Куропатніцького, останній власник маєтку в місті за австрійських часів постійно проживав в ІталіЇ, продав його ізраеліту Свесскінду Розенштоку, сини якого були власниками маєтку на момент написання статті про місто в «Географічному словнику Королівства Польського…».
З 1867 р. він став повітовим містом.
Читайте також
Це позитивно вплинуло на економічний розвиток міста, на збільшення кількості населення. У 1897 році через Скалат пройшла залізниця Тернопіль — Гримайлів. Розвиток економіки зумовив зростання кількості населення. Якщо у 1866 році населення міста становило 4247 осіб, то у 1910 — 6228.
Протягом 1940—1962 років Скалат був адміністративним центром Скалатського району.
Герб міста досить простий, але з цікавою символікою: на срібному тлі — блакитна восьмикутна зірка. Він зафіксований на міській печатці 1785 з написом «SIGILLUM CIVITATIS SKALAT». Майже аналогічне зображення восьмикутної зірки міститься на польському шляхетському гербі чеського походження «Штернберг», який відрізняється від герба Скалата тільки кольором (золота зірка на блакитному фоні). Проте зв’язок цього герба з історією Скалата залишається невідомою.
Фото Ігора Миця. Скалат з-під хмар. 2018 рік.
