Чоловік навчив свого собаку шукати в лісі виключно білі гриби

24.09.2017 20:17   Джерело: Експрес
Опубліковано : Новини Тернопільщини

Земляки дивувались. Казали, Миколі Сахневичу таланить: завжди повертається з лісу з білими грибами. Іноді приносить відро, а то й два. Ніхто навіть не здогадувався, що чоловікові допомагає шукати лісові делікатеси чотирилапий друг, пише газета "Експрес".

Чи правда це? А може, дивну історію придумав хтось із жартівників? ...

Восьма ранку. На лузі за селом довжелезний шлейф туману -- тягнеться аж ген-ген до лісу. Микола збирається на полювання -- тихе. Осінь для цього найкраща пора.

“У такі дні вдома не сидиться, -- каже. -- Хочеться до лісу: і гриби, і повітря, насичене фітонцидами глиці, і відпочинок. Активний. Ось уже наготував два кошики. Для білих грибів”.

“О, так-так, -- киваю головою. -- Цього сезону їх хоч косою коси -- вродили щедро”.

“Не це важливо, -- спокійно відповідає з якоюсь удаваною байдужістю. -- Для мене кожен сезон -- урожайний. Ще не було такої осені, щоб я залишився без білих грибів. Земляки он ходять до лісу щодня. Накручують по 10 -- 20 кілометрів, а похвалитися можуть не завжди. Хіба що маслюками чи опеньками. Я ж на такі гриби навіть не дивлюся. Беру лише білі”.

Слухаю Миколу і не можу збагнути: жартує він чи ні. Боровики не ростуть великими колоніями. Здебільшого трапляються подинці чи парами -- де-не-де. Спробуй назбирати таких кошик чи два. “Запросто, -- підморгує Микола Сахневич, -- але є один секрет: треба мати такого ось помічника, як у мене”.

За якусь мить біля господаря з’являється здоровенний пес. Треться об ноги, вдоволено стрибає  і махає хвостом. Він уже знає, куди збирається господар. Тільки-но Микола вийшов за ворота й голосно свиснув, Дунай тут як тут. Для нього це краще за будь-яку забаву.

“Колись я прочитав про собак, яких використовують для пошуку наркотиків чи вибухівки, -- пояснює Микола. -- От і подумав: а чому б не спробувати видресирувати чотирилапого на гриби. Наприклад, білі. Собаці байдуже, що шукати. Головне -- правильно сформувати рефлекс. Як? Повторенням вправ і частуванням -- це для них стимул. 

Отак і привчив свого Дуная. Тепер його ніс реагує на лісові делікатеси так, що я ледве встигаю збирати лісові трофеї. Не вірите? Зараз побачите”. Заходимо до лісу. Берези, дуби, сосни, граби, ліщини. На землі -- жовто-зелений килим. Грибів -- катма. В усякому разі, я не бачу. А Микола вже поспішає до Дуная. Пес чкурнув кудись вперед, згубився в чагарнику. А тепер ось сидить метрів за тридцять від нас і голосно гавкає. Учув чотири білі гриби. Миколи вдоволено всміхається і частує свого помічника шматочком хліба. Перші трофеї зникають у кошику, а Дунай вже знову тривожить лісову тишу своїм голосом. Диво та й годі.  

“Ні, у цьому немає нічого дивного, -- заперечує Микола. -- Можна збирати гриби так, як і всі. Тобто покладатись на волю випадку. Я вирішив збільшити свої шанси і покладаюся на чутливість носа свого собаки. Як бачите, вдалося”, -- всміхається. Cправді, шукати гриби з таким помічником неабияке задоволення. Власне, того дня нам і шукати не доводилося: з цим давав собі раду Дунай.

Володимир ІСАЄВ


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: Експрес