З нагоди річниці світлої пам’яті заслуженого працівника культури України, краєзнавця, поета, архівіста Богдана-Романа Хаварівського, девізом життя якого було «дошукуватися істини», в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбулася зустріч родини, друзів, однокурсників і всіх, хто співпрацював з цим незабутнім і багатогранним чоловіком. На першому поверсі всіх зустрічав сам… пан Богдан, але вже у чисельних світлинах: тут працювала розгорнута виставка на якій були представлені його особисті речі, друковані видання, фотографії з домашнього архіву, екслібриси, різноманітні нагороди, які він отримував впродовж життя.
Справді, зібралося чимало люду, і кожний ділився особистими спогадами. Присутні із цікавістю слухали розповіді заслуженого журналіста України Михайла Ониськіва, дружини – п. Май’ї, сина Устима, громадсько-політичного діяча Володимира Колінця, заслуженого художника України Богдана Ткачика, представників міської влади Леоніда Бицюри та Олександра Смика, начальника обласного управління культури Григорія Шергея, голови правління Ліги підприємців «Українська справа» Михайла Ратушняка, письменниці Тетяни Дігай, заслуженого діяча мистецтв Ореста Савки, фотожурналіста Романа Островського, педагога Олесі Мединської та багатьох інших. Особливо теплими і зворушливими були спогади однокурсників, з якими Хаварівський навчався свого часу у Чернівецькому університеті, де й зустрів свою половинку – майбутню дружину. Багато згадували про педагога-наставника Михайла Івасюка (батька відомого композитора Володі Івасюка). До речі, Михайло Івасюк був керівником дипломної роботи дружини Хаварівського. О.Андрій Говера , який відкривав пам’ятну зустріч молитвою і благословенням, розповів, як разом із Богданом Хаварівським їздили на аудієнцію до Блаженнішого Любомира Гузара. Останній жартував, що теж живе в архіві (про музейні палати) і збирається їх зректися.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Під час перегляду уривку з «Відвертих діалогів» (2013) присутні ще раз мали нагоду почути Богданове слово, де він згадував, як працював вчителем літератури у сільській школі: «Сільська школа була колись цікавою. Тоді не було Інтернету і діти дуже уважно слухали вчителя-словесника».
І як не погодитися з Леонідом Бицюрою, який, між іншим, сказав, що місто – це не вулиці і площі, це люди, які наповнюють собою його простір. Таким був Богдан Хаварівський – генератор ідей. Його скрізь було багато. Згадайте, жодний мистецький захід не проходив без участі відомого тернопільця. Навіть відзначення 80-річчя відомого художника-краянина Івана Марчука. Підготовку та організацію Хаварівський буквально «витягнув» на своїх плечах. Директор Тернопільського обласного державного архіву Федір Полянський презентував унікальний фотоальбом: «Вісімнадцять миттєвостей». Саме стільки років пропрацював Богдан-Роман Хаварівський у держархіві. А ще – головою обласної організації «Меморіал» (2003-2016).
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
«Два улюблених міста пана Богдана були Париж і Бережани, – згадує з приязною усмішкою учений секретар Державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) у м. Бережани Надія Волинець, – а ще він був багатогранною особистістю». На вечорі пам’яті звучали музичні композиції у виконанні квінтету KVINTA-VOICE під керівництвом Юлії Хаварівської.
Приємною несподіванкою для всіх стала ще одна подія. Виставка графічних робіт, які виконав у різний час Богдан Хаварівський. Але розповідь про це – у наступній публікації.
