Купуючи полуницю або черешню у вуличних овочево-фруктових наметах, ви точно знаєте що вас обважать.
Можна йти переважувати на інших вагах, іти шукати полуницю в супермаркетах або не купувати взагалі.
Перегляньте також:
- Із фестивалю у Сочі на псевдовибори у Луганськ: пропагандистські контрасти для іноземної молоді
- 15 років тюрми: у Тернополі засудили трьох депутатів Держдуми Росії
Але можна просто прийняти цей факт як частину процесу. Обважування – необхідна складова вуличної торгівлі і коли вам точно порахують за продане, то може статися гравітаційна аномалія, розрив простору-часу і в портал, що утвориться, затягне пів-кварталу.
Для мене вуличні продавці щось на кшталт ілюзіоністів. Ви ж у цирку не кричите – ей, я заплатив 100 гривень за квиток не для того, щоб мене тут дурили!
Головне, щоб вони робили це елегантно і непомітно.
Коли приймаєш цю дрібну (або не дуже, в залежності від рівня наглості продавця) несправедливість у свій бік – стає легше. Це як маркетингові послуги включені у ціну молока чи масла у супермаркетах, так само дрібне шахрування і обважування включене в процес вуличної торгівлі фруктами та овочами. Єдине, що в супермакетах цей процес автоматизований та бездушний і причеплений до кожного товару ще на вході на склади, то на вулицях все ще є шарм ручної роботи та індивідуального підходу до клієнта. Вас обдурять абсолютно уважно та з посмішкою. А це сервіс, чорт забирай.
Взагалі мені оця похибка на пиз*ець сильно полегшує іноді життя. Можна страждати від несправедливості та недосконалості світу, а можна прийняти правила гри та їсти полуницю.
Так, це дуже слизька стежка, бо так можна піти на багато компромісів і попустити багато чого поганого, яке стане ще гіршим.
Але іноді це клапан для спускання зайвого тиску у котлі.
А свої котли треба пильнувати і натирати до блиску піском.
Бо нам ще їхати і їхати.
