Коли запитати випадкову людину, що таке піст, то в 99 випадках із ста ви почуєте, що піст це час, коли не можна їсти м’яса. Чому ж Церква ставиться з особливою засторогою саме до м’яса та продуктів тваринного походження?
Не дивлячись на те, що пости Православної Церкви це надзвичайно складний, багатогранний феномен, який не зводиться лише до фізичного постування, все ж, початок доброго посту лежить саме в фізичних обмеженнях, які людина готова дотримуватися впродовж певного часу.
Перегляньте також:
- Голова Борсуківської ТГ Роман Кухарський: «Живемо… Важко, але працюємо»
- Обмеження для ухилянтів, правила видачі повісток, конфіскація авто: зміни у новому законі про мобілізацію
Звичайно, на відміну від індуїстів, чи прибічників інших східних релігій, ми обмежуємо себе в споживання м’яса зовсім не тому, що вірячи в переселення душі, випадково можемо з’їсти власну покійну бабусю, душа якої цього разу переселилася в свинку.
Безперечно, все що створене Богом добре, і м’ясо в цьому списку не є винятком. Саме тому християни вживають його в час, коли немає постів. Якби ми вважали його нечистотою, то відмовлялися б від продуктів тваринного походження не лише в конкретні дні, але й весь рік. Водночас, віруючі добре розуміють вплив їжі на свій духовний стан, а тому шукаючи особливої досконалості деякі особи, скажімо ченці, взагалі відмовляються від вживання м’яса, даючи про це обітницю Богу під час монашого постригу.
Церква Христова з перших віків свого існування розуміла важливість дотримання людьми посту, який є шляхом людини до вдосконалення, очищення та повернення себе до певної норми. Піст – це здорові рамки для людей, необхідні їм для того, щоб завжди залишатися в належному духовному та фізичному стані. Як відомо, вперше піст з’явився ще в раю. В забороні куштувати плід дерева пізнання добра та зла полягала важлива педагогічна мета, поєднана з бажанням Бога дати людям повноту свободи. «Все мені можна, але не все корисно, і ніщо не повинно панувати наді мною» – писав апостол Павло. Люди створені Господом не як бездушні роботи, але істоти наділені можливістю самостійно вибирати добро і зло, що їсти, а від чого вімовлятися.
Старозавітній піст відрізнявся від посту в пізніші часи тим, що цим словом описували не обраний раціон, а повну відмову від їжі на певний час. Коли в Біблії пише, що люди постили, то це означає взагалі нічого не вживали. Сучасне розуміння «задокументованого» посту з’явилося з розвитком християнського подвижництва. Перші чернечі общини намагалися складати власний розпорядок життя, серед приписів якого неминуче були приписи стосовно харчування. Монахи звертали увагу не тільки на якість їжі (вона повинна бути максимально простою), але й на кількість порцій чи частоту споживання цих харчів. Із часом, чернеча практика засвоїлась далеко за межами монастирів, а зрештою – стала всезагальною церковною практикою дотримання постів церковного року.
Ще древні подвижники благочестя помітили, що людське тіло по-різному реагує на різні види їжі. Так, після легкої їжі, овочів і фруктів дуже легко молитися, робити нескладну роботу, яка не вимагає значних фізичних зусиль. Однак, більш калорійна їжа тваринного походження, зокрема м’ясо, навпаки – дає більше фізичних сил, однак при цьому будить і гріховні думки та нахили, які у нас можуть бути в сплячому стані. М’ясна їжа робить тіло грубим, позбавляючи природної легкості, а сама пристрасть обжерства є першою серед людських фізичних пристрастей, відкриваючи дорогу всім іншим.
Восьмий Толедський Собор, що засідав бл. 653 року, своїм 8-м правилом постановив: «Всіх, хто в Чотиридесятницю зважилися б без крайньої необхідності вживати м’ясо позбавляти Причастя та позбавляти м’яса на цілий рік».
56-е правило Шостого Вселенського Собору перераховує продукти, від яких слід утримуватися впродовж посту : «Церква Божа по цілому світові діючи одним чином, дотримується посту і утримується як від будь-якого заколеного (убитих тварин), так від яєць і сиру, які є плодом і творінням того, від чого утримуються ».
Звичайно, фізична складова православного посту полягає не лише у відмові від м’яса. Скажімо, існує шість ступенів посту, відповідно до традиції Типікону.
- Стримання лише від м’яса, а всі інші продукти дозволяються.
- Стримання від м’яса, яєць та молока, але дозволяється риба, гаряча їжа на олії, вино.
- Стримання від м’яса, яєць, молока та риби. Дозволяється лише варена (печена ) їжа з олією.
- Стримання від олії та вина. Дозволяється гаряча їжа без олії.
- Сухоядіння – дозволяється хліб та вода, та схожі страви, наприклад родзинки, курага, сухофрукти. Однак, Тіпікон вказує, що кожну зі страв можна вживати одною на один день (гл.36)
- Повне утримання від їжі та пиття.
У Неділю про блудного сина віруючі почали першу ступень посту – вдімовляючись від м’яса. У будь-якому випадку, міру посту та допустиме харчування людина повинна обрати собі виходячи з власних можливостей. Піст – це ліки, а не дієтичний засіб. Він повинен нас переродити, надати сил, а не тільки мучити.
