Зустріч у бібліотеці-музеї “Літературне Тернопілля” з упорядницею альбому “Стефанія Шабатура: нескорений дух творчості” Соломією Дяків вразила кожного. Адже познайомила гостей з ще однією історією людини, яка любила Україну понад усе і вірила у її незалежність. Уродженка Тернопільщини з Заліщицького району, села Іване-Золоте, Стефанія Шабатура пройшла непростий життєвий шлях. Мисткиня-килимар 12 січня 1972 — була заарештував КДБ разом з Іриною Калинець, Михайлом Осадчим, В’ячеславом Чорноволом за підозрою в «антирадянській діяльності» та згодом засуджена у Львові за «антирадянську агітацію і пропаганду» за статтею 62 частини 1 КК УРСР на 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Термін покарання відбувала в жіночому концтаборі Мордовської АРСР, на засланні жила — в селі Макушино Курганської області. Її творчість була заборонена і творитипід час ув’язнення та заслання було заборонено. Але ця тендітна українка боролась за своє право творити, писати картини, за що неодноразово відбувала покарання у одиночних камерах, у карцерах. Біля 300 робіт художниці було знищено у таборах. Під час зустрічі був показаний документальний фільм Володимира Ханаса, Ярослава Чорнозуба “Прапори” – де герої стрічки розказали і про те, як зустрічались зі Стефанією у засланні, і, навіть, святкували 22 січня день соборності України.
У альбомі «Стефанія Шабатура: нескорений дух творчості», яке вийшло у видавництві “Смолоскип” представлено самобутню творчість Стефанії Шабатури (1938-2014) знакової постаті національної історії та культури України.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- «Може написати «Слава росії»: тернопільська бібліотека потрапила у скандал
Соломієя Дяків: “Це видання висвітлює подвижницьке життя і творчість незламної українки, видатної художниці, яскравої представниці когорти шістдесятників, багатолітнього політв’язня радянських концтаборів, правозахисниці, членкині УГГ, активної громадської діячки, депутата Львівської міської ради першого демократичного скликання (1990-1994), голови Марійського товариства «Милосердя». 2 грудня 1979 року закінчився термін заслання Стефанії Шабатури і вона повернулася в Україну. Після повернення Стефанія активно допомагала відродженню репресованої Української греко-католицької церкви, а у 1991 році разом з Зеновієм Саляком та Євгеном Шморгуном урочисто підняла синьо-жовтий прапор на будівлі Львівської Ратуші.”
Стефа́нія Миха́йлівна Шабату́ра народилась 5 листопада1938 у селі Іване-Золоте, пішла з життя — 17 грудня 2014 року у Львові.Похована на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань.
Фото: Олена Мудра
