Пам’ятники вчителю у світі не дивина. Є поодинокі у Європі, в Україні, в Криму. По кількості пам’ятників вчителям передує сусідня Росія. Пам’ятники, переважно першим вчителям, там з’являються щороку. Деякі з них на фото.
Пам’ятник вчителю у Тернополі – тільки лінивий не говорить про цей проект. За кількостю різких висловів ця ініціатива точно передує серед усіх поданих на громадський бюджет пропозицій. Подія сталась і у нашому місті незабаром з’явиться ще одна скульптурна композиція. По при негатив зрідка чути і просто думки в голос. Так, наші вчителі підняли питання про те, що робота вчителя заслуговує на свій пам’ятник – є, наприклад, пам’ятник сантехніку і ніхто не проти. Якщо говорити відверто, професія вчитель не з легких, а якщо додати не тільки моменти постійного спілкування з непростими школярами, то це і щоденна звітність, і неможливість відійти від прийнятих у міністерстві програм, і ще безліч дрібниць, які ускладнюють життя педагога. Переоцінити вплив вчителя важко – від мега позитивного до образи на все життя, але це все околопроектні розмови.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
Є серед плеяди вчителів постаті, які відкривають дорослим світ дітей та залишають непогасимий слід в історії людства. Одним з таких велетнів духа був польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч Януш Корчак.
Ідею встановити пам’ятник не у вигляді абстрактного вчителя чи чогось символічного, що нагадує процес навчання, а конкретній людині подав громадський діяч Сергій Ткачов. Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбуці: “Тільки но з’явились підсумки конкурсу “Громадського проекту”, як посипались критичні стріли на його результати голосування. Найбільше дістається вчителям, тобто пропонованому і переможному пам’ятнику Вчителю. Зважаючи на соціальне походження більшості мешканців Тернополя, панує думка – забрати мільйон і поділити. Адресати видаються автоматично – сиротинці, дім малятка, дім пристарілих (чи як він називається!?). Серед дипломованих визріває гендерна дилема: хто має бути моделлю памятника – вчитель чи вчителька?
Пропоную, як на мою думку, компромісне рішення. В Тернополі нарешті намітилась тенденція ставити пам’ятники тернополянам, поки що їх два: Славкові Луцишину і Ігорю Гереті. Отож варто триматися її та розвивати. В 1915-1916 рр. в нашому місті яко військовий лікар служив всесвітньої слави педагог, вихователь, письменник Януш Корчак. Саме з тернопільського сиротинця він взяв вихованця українського хлопчика Степана Загородняка. Ось вам і скульптурна композиція, яка матиме багато глибинних змістів та алюзій…”
Педагогічна діяльність Януша Корчака заснована на формуванні в дитячому колективі і в окремих вихованців навичок самопізнання, самоконтролю, самоврядування. У роки окупації Польщі фашистською Німеччиною Корчак героїчно боровся за життя дітей у варшавському гетто; загинув у газових камерах Треблінки разом з 200 своїми вихованцями, хоча міг врятуватися.
Його заповіді батькам актуальні ось вже більш ніж сімдесять років:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, їй вона важка не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Пам’ятай: для дитини все одно зроблено недостатньо, і в теж час для неї зроблено все.
7. Дитина — це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в неї творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша власна» дитина, а душа, дана на зберігання.
8. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
9. Люби свою дитину будь-якою: безталанною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина — це свято, яке поки що з тобою.
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
