Назва сатиричної поеми письменника з Бережанського краю Василя Савчука, яка нарешті вийшла окремою книжкою у видавництві «Терно-граф», не просто інтригує, а відразу збиває з пантелику: «Триесірний Геньо з Трої». Усі добре пам’ятають іншого хвацького козака із Трої на ймення Еней, який жив купу століть тому. А тут раптом якийсь Геньо, та ще й мало не галичанин.
Написана «під Енеїду» у бурлескно-травестійному жанрі сатирична поема В. Савчука через призму сміху відслідковує шлях життя допитливого правдошукача у «Триесірі» – тобто у колишньому есесесері. Головний герой – Геньо стає свідком і учасником розпаду «імперії Зла» та активним подвижником творення нового світу і рідної Раїни. На початку книги є присвята «Світлій пам’яті незабутнього Кошового Міжнародної Асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», письменника Петра Павловича Ребра». Сатирична поема, перш ніж побачила світ у такому вигляді як вона є, зазнала у свій час чимало критики, декому стояла кісткою поперек горла. Звісно, такі шпичаки не створювали для пана Василя комфортних умов для подальшої праці над твором. Однак, незважаючи на всілякі кпини, відомий український письменник-сатирик Євген Дудар та поет, політв’язень ГУЛАГу Іван Гнатюк схвально відгукнулися на сатиру Савчука. А з благословення головного редактора «Веселої Січі» Петра Ребра, фрагменти поеми були надруковані у першому числі альманаху ще за 2005 рік. А згодом – у «Літературному Тернополі».
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині пропав безсвісти чоловік: розшук
На відміну від Енея Геньо мусив ходити до школи, де «всім втовкмачували й усно, й шумів газетний словограй» :
Та гучномовці (ледь не луснуть!):
«Наш Триесір – то справді рай!».
І в те повірить мав би Геньо,
Бо скрізь по вивісках – саженно:
«Рай-буд», «рай-суд» і «рай-вино»,
«Рай-ліс», «рай-ком», «рай-скот», «рай-сіно»,
«Рай-маг», «рай-торг», «рай-морг», «рай-кіно»,
«Рай-он» – й точніше: – «рай-он-о!»….
Оскільки хлопчина всім цікавився і повсюди бігав, то не раз робив великі очі від побаченого: «В газетах щось не те торочать, Я щось не те у школі вчу…».
І він прийняв одне із рішень:
«Я знаю мало, хочу – більше,
Будь-що до правди дотовчусь».
Поема читається легко і весело. У зашифрованих словах вгадуються реальні топоніми чи назви– столиця Маскаяма (Москва), заклятий край Бісі-Бірі (Колима). Пригоди головного героя починаються відразу після випускного, коли батьки намагаються його «вступити» по блату до медичного вузу…
Звісно, переповідати увесь сюжет нема змісту, адже книга має майже дві сотні сторінок. Однак окремі шматки тексту кортить процитувати, бо там йдеться про нас з вами, хоч і в алегоричній формі, через те написане варте уваги.
Залюблений у рідну землю («Я – від землі. Земля – моя. Віддам їй силу й навіть душу. Нехай мене податки душать, Чи бартер зробить голяком, – Я рідне поле не покину і не подамся на чужину, як дід з полатаним мішком. Я вірю, завше так не буде, – Настане світла торжество!».
Незважаючи на безгрошів’я (тут впізнаються лихі дев’яності роки), Геньо вирішив залишитись вдома «… і свій творити хліб». Уявіть собі, коли він побачив нескінченні потоки люду, які їхали на заробітки за кордон, то «потік той – перегородив. В асфальт упер стовпами ноги, Стояв, як дуб, серед дороги, Що обминуть ніхто не міг». Розкинувши руки, немов крила, намагався зупинити людей: «Спиніться, милі, добрі люди! Куди й чого претеся ви? Вам так, як тут, ніде не буде! Не тратьте, рідні, голови! Нам треба кризу пережити; своє добро самим творити; Бо раю нам чужак не дасть. Верніться! Підемо до влади, Права відстоїм для громади, Не для крутих окремих «каст». Ось так. Читаєш і ніби опиняєшся у сьогоденні. І розумієш, що за останні двадцять років нічого особливого не змінилося у нашій з вами Раїні (Україні). А не змінилось тому, що не змінились ми самі. А такі як Геньо завжди у меншій кількості…
До слова. Василь Савчук нещодавно поповнив спілчанські ряди. У минулому – журналіст. У творчому доробку – книжки віршів, у тому числі й для дітей, краєзнавчі збірники з історії сіл рідного району, гумористичні видання. «Триесірний Геньо з Трої» легко бачиться серед кіносценаріїв. Якби його екранізувати, мав би неабиякий успіх!
