Традиція ця прийшла до нас з Візантії, з часів І Вселенського Собору. Вона була пов’язана з податковою п’ятирічною системою Римської імперії та переписом населення, введеними імператором Октавіаном Августом ще у І столітті до Різдва Христового, на згадку про яку залишилося слово «індикт», що означає «оголошення».
Читайте також
На Русі церковне новоліття офіційно було встановлене 1363 року. Останній раз новий рік у вересні офіційно святкували в 1699-му, після чого Петро І, налаштований на західні традиції, ввів державне новорічне святкування 1 січня.
На церковне новоліття було прийнято дякувати Богові за щедрий врожай та просити Його благословення на рік наступний. Звичай робити це до сьогодні зберігся лише в Православній Церкві, де й донині 14 вересня, під час молебню на новий рік, лунають слова: «Усього створіння Творче, Той, Хто часи й роки у Своїй владі поклав, благослови вінець літа благости Твоєї, Господи, зберігаючи в мирі людей Твоїх, міста і села Твої, молитвами Богородиці, і спаси усіх нас».
