Якщо «загуглити», то Бердо висвітлює як невидимий історичний район Чорткова. Втім сьогодні там мешкає близько півтисячі місцевих жителів. Однак проблема у них болюча і нагальна, яка тягнеться не один рік. Аби купити хліба чи бодай якихось продуктів, про ліки не будемо нагадувати, місцевим потрібно добиратися до Чорткова. А це десь 4 кілометри. Бо жодного магазину чи аптеки тут немає. Аби привернути увагу до проблеми тутешніх жителів пост-сповідь на своїй сторінці у фейсбук Slavco Sam Po Sobi:
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
«Бердо віддалене від центру Чорткова на чотири кілометри. Хоча, за тарифікацією перевісника, від зупинки “Центр” до кінцевої 5 км.200м. Цю приписку можна зрозуміти, зважаючи на жахливий стан дороги до найвіддаленішої частки міста. Бердо з французької – гребінь ткацького верстата. Інше: гориста місцевість з глибокими ярами. Друге, більше підходить, бо п’ять ярів із знаменитою Рудьковою балкою, роблять цій місцевості комплімент “малої Швейцарії”. Думається, Альпам треба змолоднути на декілька мільйонів років, щоб набути тої живописності, яку моємо під боком, але не поціновуєм.
Водночас, Бердо старше від Прадонтового Чарткова на п’ять з половиною тисяч років, про що свідчить викопна культура мальованої кераміки.
В зв’язку з перебоями автобусного сполучення маршрутом “Іва-Бердо”, запитую літню Параскевію, що вона думає про теперішню міську владу? Каже:
“То хвойда з манікюром і при голодних дітях”.
Інша, п. Марія: “Мені щоб купити буханець хліба тре заплатити за дорогу так само, як коштує той соціяльний хліб”
На запитання, чи почувають себе мешканцями міста – іронічне: “Аякже…! Каждий раз на вибори, як обіцєют зробити дорогу” – каже пан Петро.
І я, “почуваю…” каже молодиця Світлана…, “особливо як з дітьми йду до міста, чи вертаю пішки до дому”.
Уявляєте… ВівАт бардак, вівАт!
Чи перепрошую, то вже тепер називається – ж и т и
п о н о в о м у».
