Дитячі мрії збуваються. Маленький Мишко Лампік мріяв бути льотчиком на дуже швидкому літаку. “Перший раз я побачив літак над Високим Замком у Львові, коли мені було років 5, і, здається, тоді мама сказала, що льотчикам дають шоколад, а оскільки я малий дуже любив шоколадки, сказав, що тоді і я буду льотчиком. І більше ніким не хотів. Ну, хіба що у космос. На Марс.” Для когось бажання літати залишається тільки дитячими спогадами, а для Михайла стало справою всього життя. В 1980 році він став курсантом Чернігівського вищог
Вперше світ побачив виступ українських льотчиків на найбільшому військовому
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Пілотажна група “Українські Соколи” була розташована на базі льотно-
А ще треба слідкувати за ведучим та сусідами на швидкості понад 700 км за годину, а відстань між крилами літаків була не більше одного метра! Це був шалений драйв.” Один з ефектних номерів пілотажної групи “Українські соколи” розпуск групи «Тюльпаном» над Хрещатиком на честь 10-ї річниці Незалежності України зафіксувало агентство Рейтер і цією фотографією прикрасило одну зі сторінок свого фірмового календаря. Група була постійно задіяна, як в Україні, так і за її межами. Але трагедія на авіа-шоу під Скниловом призвела до розпуску унікального колективу досвідчених льотчиків.
Розформували групу у 2002 році. На щастя, окрім надзвукових швидкостей, увагу Михайла Лампіка захопили надлегкі літальні апарати параплани. В Криму, де жив у місті Феодосії з сім’єю, опановув крило на горі Клємент’єва – унікальній місцині для усіх парапланеристів. Перед подіями 2014 року Михайло Лампік був директором комплексу «Узун-Сирт, гора Климентієва», який мріяв перетворити в Національний парк та відкрити там же школу парапланеризму для школярів. Після аннексії Криму разом з родиною переїхав у Тернопіль. Вже на наших теренах ставить на крило багатьох нових друзів. Парящий параплан бачили, навіть, у Пронятині. Сподобались льотчику кручі Одаїва, Чорткова, Комарівки (Бережани), Кременця, Чорткова, Заліщиків, Іване Золотого, пробував пілотувати у Збаражі. Бажання літати та передавати досвід збирає навколо Михайла людей, які можуть разом стати з часом клубом парапланеристів, а ще першою сходинкою до неба, до мрії.
Чи не пропало бажання високих швидкостей? “А хіба це можливо, сміється Михайло, навіть дружина знає, як тільки буде нагода опанувати новий літак, мене вдома не втримати. Поки що пізнаємо красоти Тернопільщини, природа, історія тут цікаві та у своїй більшості унікальні.”
фото з архіву Михайла Лампіка
