Ніби ще вчора стояли ми з Романом Лубківським і його друзями-однодумцями у цьому порожньому храмі з голими, щойно побіленими стінами. Було зимно і по осінньому незатишно. Так, як буває іноді у жовтні. До «Дмитра» залишалось два тижні. Дивлячись на церковну незавершену серцевину, дехто з присутніх скрушно хитав головою – не вірили, що можна за два тижні навести всередині лад і освятити. Так ще багато залишалось повсюди роботи, а на подвір’ї – особливо… Однак острівчани таки встигли освятити храм і наректи його іменем святого Димитрія. І тільки один чоловік не встиг взяти у цьому доленосному заході участі, саме той, хто став будівничим та ідейним наставником по відновленню храму – відомий український письменник Роман Лубківський, який несподівано відійшов у засвіти.
Відтоді минуло майже два роки. І ось я знову у цьому храмі разом із тернопільською делегацією письменників і журналістів. Разом з нами очільник Тернопільської обласної організації НСПУ Олександр Смик та начальник обласного управління культури Григорій Шергей. У церкві людно, адже на відкриття меморіальної таблиці (авторства Юрія Олійника) Роману Лубківському з’їхалось чимало друзів і колег по перу (представники Львівської письменницької організації), односельці, родина. Божественна Літургія, панахида, освячення – непомітно об’єднали всіх присутніх.
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Фото: Валентина Семеняк
– Це був особливий чоловік і нашою спільною з ним метою було одне, щоб цей храм ожив. Нещодавно ми спільно вшановували 10 серпня день його народження, йому виповнилось би 76 років, – каже о Віталій. – Але він вже молився разом з нами із Неба в особливий спосіб.
Фото: Валентина Семеняк
Промова сина Данила не залишила нікого байдужим: його слово було щире, проникливе, наповнене синівською любов’ю. Від імені великої родини він подякував керівництву села, дирекції школи за пам’ять про батька. Острівецька земля – це свята земля, вона знаходиться неподалік Зарваниці, поряд із княжою Теребовлею. Ця земля була в полі зору патріарха Йосипа Сліпого. Я щасливий, що їдучи сюди із дружиною Мирославою, був прийнятий патріархом Святославом і розповів йому про цю подію, про наміри громади. Зокрема про мрію створити поряд із храмом музей сакрального мистецтва. Вдячний йому за благословення. Ця земля дала світові імена – єпископа Ісидора Борецького, двох братів – Степана (вчений в галузі ветеринарії) і Володимира (письменника) Гжицьких, сучасного вченого Ярослава Гумницького. Батько був другом президента з Чехії Вацлава Гавела, Польщі – Алєксандра Кваснєвського… Він пішов хлопцем з невеличкого села Острівця і потрапив у велике людське море, щоб нагадати всім, що є Україна.
Фото: Валентина Семеняк
Гості відвідали у місцевій школі кімнату-музей братів Гжицьких, де віднедавна з’явився невеличкий літературний куточок, присвячений життю і творчості славетного земляка Романа Лубківського. Школярі презентували чудову пісенно-поетичну композицію, де прозвучали вірші Лубківського. Спогадами-роздумами поділились очільники письменницьких організацій Тернополя і Львова Олександр Смик і Ігор Гургула, начальник обласного управління культури ТОДА Григорій Шергей, заслужений журналіст України Михайло Ониськів, поетеса Марія Людкевич, директор музею Франка у Львові Богдан Тихолоз, директорка школи Оксана Славська.
До слова. На всіх заходах були присутні дві рідні сестри Романа Лубківського: Іванна та Орися. Пані Іванна дуже боляче сприйняла відхід брата. Він для неї був більше, аніж брат. Коли був маленьким, померла їхня мати й Іванка стала братові замість неї.
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
