Задум цієї книги автор виношував багато років поспіль. А саме – написати історію Великораковецької церкви Казанської ікони Божої Матері. Але в силу різних обставин, – каже поет Юрій Заяць, – цей задум неможливо було здійснити. Проте зібрані матеріали таки мали своє майбутнє, бо ж на кожне добре діло є Боже благословення. І коли знайшовся меценат Микола Ніколюк, справа зрушилась з місця. Об’єднавши тексти в єдину монолітну структуру і проілюструвавши цікавими світлинами, Юрій Заяць здійснив задумане. Нещодавно книга «Великораковецька церква Казанської Божої Матері» вийшла друком у тернопільському видавництві «Терно-граф».
Писати про рідне село, погодьтесь, не просто відповідально, я би сказала – почесно. Адже мимоволі торкаєшся прадавніх витоків загального родоводу, занурюєшся в історичне тло не лише маленької батьківщини (с. Великий Раковець Збаразького району), а й вагомого і значеннєвого життєпису неосяжної рідної Вітчизни. Бо одне невіддільне від другого. За жанровим визначенням це історико-краєзнавчий нарис. Автор деталізує зародження і витоки християнства на Волині. Тодішній процес був не простим. «Зовнішні вороги і внутрішні чвари між князями вносили неспокій і ворожнечу. Одночасно над нашими землями зависла нова загроза – половці, які дуже спустошували нашу землю. Волинь несла особливо великі жертви». Пам’ятаєте з історії, який «великий» подарунок зробив римо-католицькій церкві литовський князь Ягайло? Одружившись із польською королевою Ядвігою, пообіцяв перехрестити у католицьку віру всіх своїх підданих. Так готувався «грунт» для Берестецької унії.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
Читайте також
Автор нагадує читачам, що коли народ залишився без єпископів, на захист православної віри стало Запорізьке козацтво. Майже детективна історія про 120 соболевих шкірок та 200 червінців – саме за стільки Царгородський патріарх Діонісій продав московському патріархові в неволю Українську Церкву. Автор цитує мовою оригіналу рідкісні документи про «Опись церкви села Великий Раковець. Начато 1806 року», де йдеться про зовнішній стан церкви і місце розташування, про внутрішні церковні прикраси. Ось як ведеться опис побудованої дзвіниці: «Дзвіниця побудована 1806 року на зруб з тесаних брусів різних порід дерев, накрита гонтою (покрівельні дощечки – авт.). На ній встановлено залізний хрест. Має вона довжини 9, ширини 6 ½, висоти 15 локтів. На дзвіниці встановлено 5 дзвонів:
Вилитий в 1759 році коштує 72 рублі.
Вилитий в 1789 році коштує 57 рублів 60 коп.
Вилитий в 1745 році коштує 21 рубль 60 коп.
Вилитий в 1777 році коштує 12 рублів.
Вилитий в 1769 році коштує 8 рублів 40 коп.
Цвинтар обгороджений парканом і має довжини 50, ширини 40 локтів.
Старший братчик Яків Макосій, Братчик Федір Марчук».
Фактаж книги надзвичайно цікавий та інформаційно насичений. Сприймається як невеличкий посібник з духовної історії України. До слова. Як вам ось таке: «Створивши у Кременці консисторію, попередньо обсадивши її урядовцями – росіянами, він (єпископ Діонісій) ввів російську мову у діловодство. Тому на Волинському Єпархіальному з’їзді, що відбувся у Почаєві 3-10 жовтня 1921 року гостро постало питання українізації Богослужінь і діловодства. З’їзд прийняв ухвалу про українізацію Богослужінь, а синод Православної Церкви в Польщі затвердив рішення Почаївського з’їзду». Ось так. І це все наша історія, яку ми, на жаль, майже не знаємо, а якщо й дещицю знаємо, то у викривленому світлі. Шкода тільки, що тираж цього видання, як завжди, мізерний -200 примірників. А праця над книгою зроблена велика й ретельна, це відчувається у кожному реченні, у кожному абзаці. Від себе лиш додам, що жителям села Великий Раковець пощастило на працьовитого і талановитого односельця – поета і краєзнавця Юрія Заяця.
