Авторка поетичної збірки «Крок назустріч» живе, працює і творить у Гусятині, що на Тернопіллі. Для багатьох – вона Патара Бачіа, хоча насправді це псевдо. Я, наприклад, познайомилась з цією поетесою на літературному об’єднанні в Тернополі. А згодом зовсім випадково дізналась, що Патара Бачіа – це Любов Печінка. Однак я сприймаю її після того знайомства як Патару. До речі, грузинське ім’я дуже пасує цій жінці.
«Крок назустріч» – це перша книга Патари. Вона ретельно відібрала із чисельних рукописів ті вірші, які після їхнього опублікування зібрали найбільше лайків у соцмережах та на поетичних сайтах. Складається збірка із двох циклів «Коли населення стає нацією» і «Регенерація любов’ю». З філософським натяком обкладинка. Дівчинка у віночку тримає в руках серденько, але бачити його вона не може, бо очі закривають чужі руки. А якщо згадати, що очі – дзеркало душі, то висновки напрошуються самі…
Перегляньте також:
- У Копичинцях презентували книжку про життя вірян цього міста упродовж століть
- У Тернополі запрошують на Всеукраїнський форум громадянського суспільства «Незламність пришвидшує перемогу»
«Крок назустріч» – це також програмний вірш, який відкриває збірку. Кожний рядок інформативно насичений. З кожного наступного рядка можна написати окремі вірші. Асоціація з деревом, гілками і бруньками. Авторка не соромиться зізнаватись у власній слабкості (назустріч нам ступити важко крок, простіше обернутись і піти). Її уява змальовує реальний стан справ у поведінці сучасних людей і з сумом констатує, що «Давно в нас атрофія почуттів, Свою від болю душу бережем, Забули, що таке сердечний щем, А пристрасть і кохання – поготів».
Читайте також
Кожний наступний вірш першого циклу – своєрідний поетичний щоденник Майдану: «Без Леніна», «Водометне Водохреще», «Наздоганяй, Мойсею», Новітні людолови», «Криваві гастролі», «Гарант», «Вакцина від Небесної сотні» тощо. Читаючи їх, спало на думку: надто гарячі рядки, емоції аж зашкалюють, без особливих «кучерявих» епітетів. /Вам давали можливість піти,/ /Геть піти, залишивши руїни,/ /Залишивши убогі світи, повбивавши синів України…/ / Ви залишились… Хай буде так! Це свідомий ваш вибір, убивці. / /Вас посіють у землю, як мак,/ / Будуть добрива під чорнобривці…»/ («Посланцям мордору»).
Чи не тому, що їх писала жінка з грузинським іменем, хай навіть псевдо? Бо ж відомо, як кораблик назвеш – так і попливеш. От і не вір після цього в енергетику слова! Так, слово – це зброя. Словом можна не тільки лікувати… Римами можна стріляти, що успішно й робить Патара Бачіа (“Я стрілятиму римами»). Цій жінці, як і багатьом іншим, болить Україна. На всі криваві події на Сході вона відразу реагує віршем, а в ньому – згусток емоцій і болю. Її «Молитва недостойної» не залишить байдужим нікого. А особливо ось ці рядки, вони як заклик до внутрішніх змін кожного, до духовної праці над собою: « Я не для себе прошу, Господи, милосердний, Скільки мені там треба, вдячна за те, що є. Хай у народу мого віра у себе твердне, Хай Україна в мирі долю свою снує». Патара Бачіа зробила перший «Крок назустріч» на широкій поетичній ниві, слово за читачами.
У циклі «Регенерація любов’ю» зовсім інша ритміка. Читати поспіль два абсолютно різних чутливих і чуттєвих поетичних розділи неможливо. Втім, це моя суб’єктивна думка. Однак знову повертаюсь до першого циклу, а конкретно – до поезії «Так хочеться», бо вона на часі, вона суголосна з внутрішнім станом кожного, хто не просто живе в Україні, а хто Живе нею, її долею, її подіями.
«Як хочеться прокинутися зранку
І, щоб не терпла шкіра від новин
Про десь чергову у Луганську бранку
І що загинув знов вкраїнський син…».
А таки й справді – як хочеться!
До слова. Патара Бачіа (Любов Печінка) друкувалася у журналах «Дніпро», «Чорнильна хвиля». Спільних збірках – «Материнська молитва» (Українки – героям Майдану), «Різдвяний карнавал поезій», «Відлуння Майдану», «Осінь у камуфляжі». У літературних альманахах «Подільська толока», «Живи, Надіє», «Мати», «Сила почуттів», «Галицький меридіан». Член Гусятинського районного літературного об’єднання «Медобори». Учасниця мистецьких міжнародних фестивалів «Берегиня» (Словенія), «Балтійські зорі» (Латвія), міжрегіонального фестивалю гумору та сатири «Грицева шкільна наука» (м. Копичинці Тернопільської обл.).
