Чорт зна що говорю, коли вітаюся в навушниках. Голосу не чути, таке враження, що просто бубоню. Якось вже звикла, йдучи з роботи або ж навпаки – до праці, підсилювати настрій музикою. У цьому світі на тебе навалюється стільки різних проблем, а коли ти слухаєш музику, танцюєш – ти вільна.
Вже давненько не належу до тінейджерів, однак запихаю навушники у вуха і мені якось байдуже до перепалок в маршрутках, де з самісінького ранку додається «ей, дєвушка, подвинься», та інших дріб‘язкових атрибутів будня.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Інспектора Тернопільської митниці спіймали на хабарі у майже 100 тис. грн
Просто полюбляю слухати музику в дорозі, в магазині. Якось на зупинці громадського транспорту зловила на собі чимало поглядів. І не лише чоловічих. Зрозуміла, що просто підтанцьовую під музику, що ллється у вуха, відключившись від реальності. Усміхнулася і продовжила підтанцьовувати…Але сама собі підсумувала: пора з навушниками «зав’язувати», бо то вже, як казала моя бабця, фіга занадто.
Читайте також
Філософові, як казав мудрий Платон, властиво відчувати здивування. Воно і є початок філософії. Та дивуватись, наповнюватись, втішатись потрібно не лише світом всередині нас, а й тому, що оточує. Нехай він буває різним. Нехай часом вражає зі знаком «мінус», однак він несе живі враження – найвищу форму багатства життя!
Коли з тобою вітаються, а ти рефлекторно висмикуєш гаджети і дивишся на людину зі змішаним відчуттям, бо толком не почув його слів, стає незручно. Бо вітальне «Доброго ранку!» пов’язане з побажанням. Коли кажемо «Доброго ранку» чи «доброго дня», ми не просто вітаємо ближнього. Ми бажаємо йому доброго, гарного ранку, добра на весь день. Вітання – це «слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості» (Словник української мови)
А от мимохідь кинуте випадковим знайомим «Здрастє» або «Прівєт» не зігріє вашого серця.
– Я чув, як ви підспівували Joe Cocker, слухаєте його? – Каже мені незнайомець, натякаючи на знайомство.
– Я співала для себе. Я ж не винна, якщо ви слухали, – кажу йому, витягуючи з вуха один навушник.
Взагалі, колись, вітаючись, скидали капелюха, злегка кланялися. В кожному селі чи місті були свої вітальні алгоритми. Тепер виявом уваги до співрозмовника став звичай витягати один навушник з вуха. А якщо вже дуже поважаєш людину – то й усі два…
Та ці символи занурення у власний світ музики можуть завдати шкоди, якщо ти велосипедист, неуважний пішохід. Знаю, як у Тернополі на Оболоні моя знайома просто витягла з-під поїзда хлопчину в навушниках, який чимчикував шпалами, не чуючи наближення потяга. В Японії навіть є штраф за їзду на велосипеді в цих гаджетах.
Вже чули за бездротові навушники. А недавно дізналася, що науково-дослідною лабораторією Future Lab – одним з підрозділів компанії Sony – був представлений цікавий концепт навушників, які не потрібно вставляти у вуха. Вони стали свого роду проривом в світі музики і повсякденному житті людей. (Інформація http://mobiltelefon.ru)
Навушниками цей пристрій можна назвати з натяжкою. Це, швидше, сучасна функціональна прикраса. Акцент ставиться на можливості слухати музику, не перебиваючи при цьому звуки навколишнього середовища. Цей гаджет вішається на шию, і звук дістає до ваших вух. Хоча музика буде тихенько чутна оточуючим на невеликій відстані, але ви зможете мати безпосередній зв’язок з навколишнім світом.
Отож, хочете мати зв‘язок з навколишнім світом? Слухайте його і чуйте.
