Питається, чому саме гречка, а не рис? Чому не пшоно чи пшениця? Зрештою, скільки ж можна одне й те ж саме? (Свідомо не пишу хто, кому, за що й навіщо, бо з перших слів вже й так зрозуміло про що мова: про підкуп виборців). Між тим, давнє українське прислів’я гласить: «Топтати гречку – блудодіяти».
А якщо підкуповувати нею простий народ? Це все одно, що потоптати його прадавню честь, від діда-прадіда. Це вже надто серйозно. Бо блуд якщо вчепиться, то тоді не те що до Києва не доведе, а може навіть показати, де раки зимують. Шкода, що нікому з майбутніх депутатів навіть невтямки, що наші предки (особливо на Різдво) боялися в хаті навіть вимовляти слово «гречка», бо вони вірили у її надприродну силу і знали, що через це слово в домі могли з’явитися…блохи завбільшки з гречану насінину. Оскільки масштаби підкупу були не просто величезними, а гіпервеличезними – мало не пів країни, то можна собі уявити, що то буде за цирк на дроті, коли, зрештою, навіть «гречці» лусне терпець і в самій Верховній Раді заведуться… блохи. В маленькій хатині ще тако-сяко їх можна вивести, а в такому титанічному приміщенні як ВР? А дзуськи! По-перше, доведеться робити дезинфекцію. А щоб її робити, треба буде тимчасово звільнити помешкання від бліх, перепрошую, від депутатів. Бо дуст – то смертельна штука. Хоча, можна припустити, що в столиці знайдуться якісь кращі новітніші віпзасоби, щось на зразок «Блохобою». Але біда в іншому, щоб позбутися того звіра, має бути депутатська єдність. Бо якщо її нема – а її таки нема (той сидить, а той із зали вийшов, а той замість того на кнопки тисне), то блохи перебігатимуть (себто перестрибуватимуть) з однієї голови на іншу, як їм заманеться. Бо новітнім блохам віднедавна все одно куди й на кого стрибати: чи на пса, чи на…
Перегляньте також:
- У Копичинцях презентували книжку про життя вірян цього міста упродовж століть
- У Тернополі запрошують на Всеукраїнський форум громадянського суспільства «Незламність пришвидшує перемогу»
Бідна гречка! Згадайте. Вчепилися в неї «кандидати», як воші в кожух: і дарували, і несли, і везли, і підсовували, й агітували, і переконували, і брехали, брещуть і …. З року в рік! І головне, навіть не підозрюють, що коли до різдвяного столу наші предки подавали гречану кашу, то всі присутні з поваги до неї, піднімали руками догори волосся, аби росла висока. Або ж стукали ложкою одне одного по чолі. Адже з діда прадіда мовилось: «Нехай буде гречка, аніж суперечка» . У доброму розумінні цього слова. У наш час все навпаки. У бідних українців, яких з усіх боків тиснуть і намагаються нечесним шляхом обвести довкола пальця, волосся само на голові стає дибки. Бо багато з них вже обпеклися і знають, що коли давати чи брати хабаря, то це в кінцевому результаті ні до чого доброго не призведе, адже карму (дії, вчинки і наслідок) доведеться відробляти не комусь іншому, а їхнім дітям та онукам. А результати минулих «гречкосіїв» пожинаємо ще й досі. Цікаво, яким буде урожай цьогорічної гречки?
