За 70 кілометрів на північ від Тернополя лежить старовинне місто Кременець, яке вперше згадується у Галицько-Волинському літописі від 1227 року. На горі Боні гордо височіє замок, який увійшов в історію як неприступний. Замок-панцир. Його оборонні стіни й вежі стримали навалу військ угорського короля Андраша Другого.
Це — один із замків на заході України, якого не змогли здобути орди хана Батия 1241 року, а згодом — ханського воєводи Куремси. І лише 1259-го, за угодою між князем Данилом Романовичем і монгольським темником Бурундаєм, оборонні укріплення низки міст Галицько-Волинського князівства, зокрема й Кременця, було розібрано.
Перегляньте також:
- Чи все свинство лише від путіна?
- Цьогоріч на Тернопільщині відмінили 14 тендерних закупівель на понад 239 мільйонів гривень
Місто над річкою Іквою приваблює українських і закордонних туристів соборами й монастирями. Один з них — Богоявленський жіночий монастир. Ще 1633 року шляхтичі Лаврін Древинський і Данило Єло-Малинський виклопотали в короля Речі Посполитої Владислава Четвертого дозвіл заснувати в Кременці православний монастир. При ньому було організовано братство, відкрито школу, друкарню й шпиталь.
Богоявленський монастир
Невдовзі цю Божу обитель, освячену на честь Богоявлення Господнього, благословив Київський митрополит Петро Могила. 1990-го, коли минули часи войовничого атеїзму, монастир і церква ожили знову.
Собор Преображення Господнього в Кременці (1731–1743) А в самому центрі міста уяву туристів вражає комплекс будівель колишнього єзуїтського колегіуму, збудованого в 1731–1753 рр. архітектором Павлом Гіжицьким на кошти князів Вишневецьких та деяких інших представників місцевого панства.
Собор Преображення Господнього
У його приміщеннях 1805 року було відкрито відому в тодішній Європі Волинську гімназію, згодом реорганізовану в Кременецький ліцей. Місто навіть почали величати Волинськими Афінами. Після поразки польського повстання 1830–1831 рр. на матеріальній базі Кременецького ліцею (бібліотека, рослини оранжереї, колекція ботанічного саду) було засновано Київський університет святого Володимира, куди запросили викладати професорів з Кременця.
Привертає увагу двома високими вежами костел мученика Станіслава, збудований у 1854–1857 рр. Архітектурою він дуже подібний до церкви святої Катерини в Санкт-Петербурзі. У костелі встановлено скульптуру Вацлава Шимановського «Юліуш Словацький — ангел Духа». Щоб зберігати сяку-таку міжнародну репутацію, радянські можновладці не ризикнули закрити костел. У храмі зберігся й орган на вісім регістрів, який використовується під час богослужінь.
Костел Св. мученика Станіслава
Кременецький ботанічний сад, що нині займає площу майже 200 гектарів, був закладений як аптекарський сад отців-єзуїтів ще в середині XVIII століття. Хіба ж поганий спосіб прихилити до себе місцевих жителів — допомагати їм лікуватися? Згодом ірландець Діонісій Міклер заклав тут ландшафтний парк. На власне ботанічний його перетворив професор природничої історії Кременецького ліцею Франтішек Шейндт. А наступник — Віллібальд Бессер — довів до європейського рівня — розширив до 20 гектарів, зробив регулярними каталоги рослин тощо.
У наші дні Кременецький ботанічний сад налічує майже дві тисячі дерев і кущів, чимало з яких рідкісні й унікальні. Багатством експонатів — майже 67 тисяч одиниць — вражає Кременецький краєзнавчий музей, який розташований неподалік — у приміщеннях колишньої Волинської духовної консисторії.
Кременецький ботанічний сад
У різні часи красою Кременця насолоджувалися відомі особистості — гетьман Богдан Хмельницький, композитор Ференц Ліст, поети Тарас Шевченко і Леся Українка, президент Польщі Юзеф Пілсудський.
Приїжджайте в це місто-музей і переконаєтесь: їхні емоції не виникали на порожньому місці.
