Цей чоловік починав свою майбутню карколомну кар’єру від помічника комбайнера до першого заступника керівника області. Був заступником голови Збаразького райвиконкому, першим заступником голови облдержадміністрації, заступником голови обласної ради, головою Тернопільської обласної ради профспілок. Одним словом, «пережив сім голів»…
А цей випадок не міг не вразити. На початку 90-х нашу область добре лихоманило: релігійні конфесії з’ясовували між собою стосунки. Якось дзвонить до Богдана Андрушківа голова однієї сільської ради і слізно благає приїхати, бо, мовляв, починаються розборки. Андрушків якраз їхав у протилежний бік від того села. Чиновник не розгубився і каже: «Всі разом читайте молитву «Вірую». Десять раз. Приїду через годину». Зрозуміло, через годину приїхати ніяк не міг. Через годину п. Богдан дзвонить з дороги до голови, а той повідомляє, що все добре, молитва спрацювала, їхати вже не треба. Ось так працює молитва, в основі якої мова про єдиного Бога і єдину церкву. Але чи всі з начальства знають про це…
Перегляньте також:
- 18 квітня частина Тернополя буде без води
- Із сольним концертом у Тернополі виступить гурт українського шоубізу 100лиця
З нагоди ювілейної дати професора Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя, академіка Академії економічних наук України Богдана Андрушківа, працівники обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Затонського запросили на творчий захід науковців, письменників та журналістів. Особисто для мене Богдан Андрушків став цікавим відкриттям, адже здебільшого знала його як науковця і публіциста. Виявляється, п. Богдан автор численних навчальних посібників, підручників, монографій, рацпропозицій, патентів тощо. Опублікував майже 700 науково-публіцистичних праць. У творчому доробку понад 40 художніх і науково-популярних книг. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Братів Лепких. Це не повний перелік зробленого за життя. Але й це вражає. Під час творчого спілкування друзі науковця і вченого ділилися спогадами, розповідали зворушливі історії, які можна було почути з перших вуст від письменників Богдана Мельничука, Володимира Барни, Тетяни Дігай, Тамари Гнатович; заслужених журналістів України – Людмили Островської та Михайла Ониськіва, Михайла Андрейчина (Наукове товариство імені Тараса Шевченка), заслуженого художника України Ярослава Омеляна та працівниці бібліотеки Тетяни Ковалькової.
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
