Позавчора після насиченого робочого дня їхала на репетицію в маршрутці з доволі позитивним водієм. Він постійно жартував з пасажирами. Потім глянув на мій наплечник і запитав: “Не важко?”. Сказала, що це мій стиль життя. Це стало приводом для його історії. Водій встає щодня о 4.30, швидко готує щось їсти, а потім пішки йде з Березовиці до Тернополя в автопарк. Також пішки йде додому після роботи. ” Я служив в армії ще в час СРСР. Ми попали в бойові дії в Чехії. Мав серйозну травму коліна. Старий лікар-поляк сказав тоді, щоб я постійно рухався, багато ходив – і коліно ніколи не болітиме. Я так роблю. Це діє.
Маршрутка №12 плавно зупинилася на зупинці навпроти Березіля і поїхала далі у сірий дощовий в, але оптимістичний настрій і якесь неймовірне внутрішнє тепло зберігається до сьогодні. Справді, ми всі є один для одного натхненням і стимулом. А ще так важливо зустрічати людей, які люблять свою роботу.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Інспектора Тернопільської митниці спіймали на хабарі у майже 100 тис. грн
