Отак крок за кроком, тихесенько, ненав’язливо, безкарно, слово за словом, і, головне, так ніби й непомітно, але «русская весна» вже поволеньки та й просочилась до столичних магазинів та супермаркетів під виглядом чужих українській ментальності – кулічів. І сталось це у найсвітліший День року – на Воскресіння Христове.
Зазирніть, будь ласка, на сторінку української Вікіпедії і прочитайте, що «куліч – назва великоднього хліба в Росії та місцях проживання росіян. Українським аналогом куліча є паска». Також не полінуйтеся зазирнути до російської Вікіпедії, а там пише таке: «Кулич – русское название пасхального хлеба». До речі, побачите фото з «унікальним» підписом, цитую: «Освящение куличей во Львове. (Западная Украина)». Львів’яни навіть не підозрюють, що на Великдень у їхньому місті священики замість пасок освячують кулічі. Стривайте… Що ж це виходить? Адже у тій самій Вікіпедії написано, що куліч «живе» у місцях проживання росіян. То хто ж тоді живе в Києві? А у Львові?
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Інспектора Тернопільської митниці спіймали на хабарі у майже 100 тис. грн
У кожній країні є своя назва паски. В Італії – це панетоне, в Англії – сімнела, у чехів – мазанець, у французів – бріош тощо, в українців – паска. Паска – слово грецького походження і означає «проходження».
Тим часом, пасхальний бізнес цьогоріч процвітав у столиці наповну. Виявляється, є вже й таке. Так замість київських вірян спритні ділки могли постояти на Літургії у звичайній церкві всього за 50 гривень (за одну годину), а от у тій,де молився президент – за 250, авторський куліч пекли за 400 грн, а наповнений великодній кошик з доставкою коштував не мало – не багато, а 1500 гривень. Коли хтось замість когось щось пече (у даному випадку мова про паску) – це ще можна зрозуміти. А як розуміти «стояння» замість когось у церкві? Це все одно, якби хтось замість тебе «вмер» і пішов до раю. Відвідування храму у такий святочний день – це ж зустріч із Богом в особливий спосіб! І тільки «віч на віч». Третього не дано. Абсурднішої об’яви годі й прочитати. Так і хочеться процитувати українську письменницю Ларису Ніцой, яка в себе на сторінці у ФБ, з приводу вищезгаданих кулічів, написала: «Українці, вам пороблено? Чи мовна шиза заразна? А може це вірус такий? То робіть щось, українці! Ви ж від вірусу грипу лікуєтесь? Щеплення робите, вітамінки п’єте. То й тут щось робіть для свого (ментального – авт..) одужання». Від себе тільки додам. А що, хіба не так? У Донецьку та Луганську спочатку також були кулічі. Бачила на власні очі, коли їздила туди ще в 2011 році.
