19 березня – день прильоту лелек

19.03.2017 13:11   Джерело: За матеріалами mezinpark.com.ua
Опубліковано : Новини Тернопільщини

За народними спостереженями 19 березня – це день, коли прилітають лелеки. За повір’ями, вони приносять на своїх крилах холод, тому зазвичай у третій декаді березня спостерігається зниження температури. Синоптики у своїх прогнозах більш прагматичні, однак нехтувати народними прикметами остаточно не варто.

Лелека серед українців – шанований птах. Втім, не лише у нас. Його поважають також в Польщі, Білорусі, Молдові та інших країнах. Зображення лелеки використовують у символіці та наносять на різноманітні герби.

У народі лелек називають бузьками і намагаються всіляко сприяти їхньому добробуту. Руйнування гнізд цих птахів неприпустиме. Поселення лелек біля дому вважається добрим знаком. Якщо ж бузьки покидають подвір’я – це не дуже хороша прикмета.

Білий лелека (Ciconia ciconia) – один з найбільш відомих і популярних в Україні птахів. Його ще називають чорногузом, бузьком, буслом. Він гніздиться майже на всій території країни, крім південного сходу та більшої частини Криму. Більше всього цих птахів у пiвнiчно-західних областях. Далi на південь i схід кількість гнізд поступово скорочується.

Учені виділяють два підвиди білого лелеки — європейський і туркестанський. У нас зустрічається європейський підвид. Поширений він на значній частині території Європи від Піринейського півострова до Поволжя і Закавказзя. На північ його ареал доходить до Данії, півдня Швеції, Естонії, північного заходу Росії.

Лелеки часто гніздяться по сусідству з людським житлом, обираючи для цього дахи будинків, труби печей, опори ліній електропередач або дерева, що ростуть поблизу споруд. Вони обирають для гнізд високі місця, звідки добре проглядається місцевість. Іноді можна помітити цілі колонії лелек числом до 20 гнізд. Селяться птахи, як правило, на околицях ставків, річок або заболочених лугів. На період гніздування та вигодовування пташенят білий лелека прилітає до Європи, а зимує в Південній Африці. У білих лелек два основних маршрути осінніх перельотів. Птахи, що мешкають у Західній Європі, летять через Гібралтар і далі вздовж західного узбережжя Африки на південь континенту. Східні лелеки летять над Босфором в Малу Азію, звідти – в Єгипет і над долиною Нілу в Південну Африку. Далеко не всі птахи відлітають зимувати на південь. Одні надто слабкі, у інших пошкоджені крила, і єдиний порятунок їм приносить зустріч із людиною. Люди нерідко рятують птахів із біди, приносячи їх у зоопарки або даючи прихисток у себе в господарстві. Лелеки легко приручаються і іноді до кінця життя залишаються у хазяїв.

А ось чорного лелеку (Ciconia nigra) дуже рідко вдається побачити. Не випадково він – найзагадковіший і найменш вивчений птах з фауни України. Це пов’язано з його потаємним способом життя. Зазвичай чорний лелека гніздиться в глухих закутках старих лісів. Сусідства з людиною переважно уникає. Загадковості цього птаха сприяє і невисока чисельність популяції, через що чорний лелека занесений до “Червоної книги України”. І якщо в народі білий родич цього птаха користується популярністю і повагою (він же дітей приносить – і цим усе сказано!), то чорний лелека такої пошани не має. Переважно, навпаки, наші предки ототожнювали його із злими лісовими силами. А відтак і уникали зустрічі з ним. Одне слово, в якийсь час людина поділила тварин і птахів на корисних, яких охороняла, і шкідливих, яких знищувала. Чорний лелека, як птах рибоїдний, відразу потрапив до другої категорії…

У світі чорний лелека більш поширений, ніж білий. Він гніздиться у всій лісовій зоні Євразії, на півдні Піренейського півострова. Гніздовий ареал простягається до Північного Китаю, Афганістану, Перської затоки. Окрема осіла популяція існує на півдні Африки. Зимує в Африці на землях між Сахарою та екватором, а також в Індії і на південному сході Китаю. Під час міграції великих зграй не утворює.

В Україні чорний лелека переважно зустрічається в Карпатському регіоні – у Східних Карпатах і прилеглих рівнинах у межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, а також на Поліссі – Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській областях. У світі налічується двадцять тисяч гніздових пар чорного лелеки. В Україні, за оцінкою орнітологів, гніздиться 400-500 пар, з яких у Карпатах третина, а решта – на Поліссі.

У другій половині березня лелеки прилітають до Європи, а в кінці серпня вирушають на південь, пролітаючи шлях довжиною близько 10 тис. км. Характерний ключ, що очолює досвідчений вожак, летить на великій висоті і за день долає від 50 до 270 км. Мисливські угіддя лелек розташовані на вологих луках, полях, по берегах річок, озер і ставків. Птах повільно пересувається луками, видивляючись здобич, і час від часу вміло підхоплює дзьобом жабу чи рибку. Їсть також ящірок, змій, слимаків, різноманітних комах, мишей, ховрахів та пташенят найрізноманітніших птахів. Часто можна побачити родини лелек, поважно ідучих по полю за трактором, де завжди повно червів та іншої дрібної поживи. Лелеки виражають свої емоції характерним клекотом та постукуванням дзьобів.

Ще в давні часи лелека почав розселятися у пiвнiчному i східному напрямках, з’явившись у Європі після відступу останнього льодовика. Розселення це продовжується й зараз, зокрема на сході України. Ареал ніби пульсує, поступово просуваючись на схід. У XX столітті чисельність білого лелеки у Європі зазнала значних змін. Вона тривалий час скорочувалась, у багатьох країнах птах виявився на межі зникнення. Значно менше стало чорногузів і в Україні. Та років з двадцять тому відбулись кардинальні зміни – чисельність лелек практично повсюди почала зростати. Все ж у наших селах цих птахів зараз набагато менше, ніж було у 1920-1930-ті роки.

Щоб знати, у якому стані перебуває популяція того чи іншого птаха, яких можна очікувати змін і вживати заходів по охороні, треба, так би мовити, “тримати руку на пульсі”, тобто простежувати зміни поширення, чисельності а бажано й успішності розмноження. Ідеальним для цього є проведення щорічних повних обліків. Такі щорічні переписи лелечих гнізд проводяться у ряді країн Європи, наприклад, у Німеччині, Чехії, Словаччині, Данії. Цей спосіб дає найбільш повну і надійну інформацію, але в умовах України використовувати його нереально — територія велика, лелек багато, а от людей, готових присвятити цій роботі свій вільний час, обмаль. Тому ми пішли іншим шляхом — регулярний збір інформації на мережі постійних пробних ділянок. Такий постійний моніторинг дає більш надійну інформацію про стан популяції, ніж одноразові, хай навіть широкомасштабні й повні обліки. Вони можуть спотворювати картину, якщо припадають на роки зі значними коливаннями чисельності, що не мають зв’язку з багаторічними тенденціями.



Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: За матеріалами mezinpark.com.ua   857
Loading...