Про свято проводів зими на Тернопільському ставі у 1962 році розповів житель с. Озерної Зборівського району 65-річний Анатолій Тростянецький.
– Мій покійний батько Олексій Тростянецький у далекому вже 1962 році працював експедитором та фінагентом у тресті громадського харчування в Тернополі. На той час тато купив мені фотоапарат «Смєна». Якраз у другу неділю лютого в Тернополі на ставі було свято проводів зими.
Перегляньте також:
- Гандболістки з Тернопільщини вибороли «бронзу» на чемпіонаті України
- У центрі Тернополя тимчасово не буде газу
Тато взяв мене із собою на свято. Ця незвична для мене подія на все життя врізалася у пам’ять. Стільки людей, саней з гарними кіньми я не бачив ніколи! З репродукторів лунали українські народні пісні, танцювали і співали парубки і статечні ґазди, вдягнуті в полушубки. На ногах биті валянки, на голові – смушкові шапки, а молодички – у дорогих канадських хустках, червоних і білих чобітках. Всі зарум’янені не лише від морозу, а й від випитої горілки, вина. Спиртні напої разом з різноманітною їжею продавали з яток. Свою продукцію туди привезли працівники не лише тресту їдалень Тернополя, а й ближчих районів – Збаразького, Зборівського і навіть з Чортківського.
Розігрувалися лотереї, конкурси на кращу пісню, танець на скрипучому снігу. Грали гармошки і баяни, бубни і цимбали, сопілки. Майже усіх зібрав чотири- чи п’ятиметровий тесаний стовп, на якому висіли хромові чоботи, велика в’язка бубликів, дві пляшки горілки та дві пляшки шампанського. Хлопці дерлися на той стовп, падали, але якийсь відчайдух все-таки добрався і до горілки й чобіт. Думаєте, взяв чоботи? Ні, горілку! Вже другий за ним сміливець зняв з дерев’яного перехрестя чоботи, які тоді дорого коштували.
Мені сподобалася печена ковбаса з домашнім хлібом, ну й звісно як хлопчині – цукерки, яких майже торбу купив мій тато Олексій Степанович. А ще я пив гарячий чай, їв смачні тістечка, вафельні трубочки. Там веселилися довго.
Фрагменти того веселого дійства тоді десятирічний Толик і зафіксував своєю новенькою «Смєною».
