Згідно легенди, Душа, перед тим, як піти на Землю, роз’єднується на дві однакові половинки… Після цього починається велика і майже детективна містична пригода…довжиною в земне Життя. Комусь щастить відразу: вони можуть впізнати свою половинку, наприклад, ще серед однокласників. Комусь доводиться подорожувати мало не на інший кінець планети (про це трохи згодом). А хтось, як от моя одна знайома, втративши будь-яку надію на одруження (а мала вже за 35), несподівано зустріла свого судженого, де б ви думали? У своєму рідному під’їзді, поверхом вище. Кілька десятків років бігали одне повз одного , як ото вкриті пеленою , не те, що не помічали, не бачили одне одного (бо, мабуть, ще не були готові до сімейного життя – буває й таке). І раптом, як у сповільненому кіно: зустрілись очима… А очі, це ж як відомо – дзеркало Душі. Мова Душі особлива, містично-космічна. Вона, як ніхто інший, знає, коли, що, як і з ким. Звісно, що велике значення має соціум, особливо основна його складова – сім’я. Якщо в сім’ї є хоча б один «енергетичний» стовп (той, хто молиться за родину) – тоді половинки швидко знаходяться і притягуються одне до одного. Дуже добре, коли це просто високо-духовна сім’я. Буває, що справжнє кохання знаходять аж на схилі літ, але таки знаходять. А буває, що так і відходять за Межу життя одинаками або одиначками… (щоб знову з’єднатися в одну велику цілісну Душу в тонкому світі).
Згідно іншої версії, щоб відпрацювати проблеми цілого роду, окремі такі Душі беруть на себе особливу місію (домовляються заздалегідь про все ще там) і тоді тут, на Землі, дуже швидко відходять із земного плану через різні трагічні випадки або ситуації.
Перегляньте також:
Але я хочу розповісти про унікальний випадок двох таких половинок, які шукали себе дуже й дуже довго. Олег був надто сором’язливим, щоб першим підійти і познайомитись з дівчиною – не могло бути й мови. Зазвичай, воно так і буває: хтось (у такому випадку) замикається в собі, хтось, навпаки, впадає в крайнощі – починає пити. Олег почав духовно вдосконалюватись. Одного разу поїхав до столиці на міжнародну молодіжну конференцію, темою якої були основні загальнолюдські цінності: мир, любов, ненасилля, порядність та обов’язки. Філософські виступи учасників йому сподобались, в кулуарах продовжували обговорювати питання, які особливо зацікавили. Після конференції захотілось поїхати до загадкової і такої містичної країни як Індія, щоб на власні очі переконатись, як діють вищезгадані принципи в реальному житті. Адже Бхарата (первісна назва Індії, що означає «прив’язаний до Бога») була ідеальним прикладом того, що почув на конференції.
Індія справді вразила хлопця. Олегу навіть пощастило потрапити в місцевий храм, де жив великий мудрець і гуру нашого часу Бхагаван Сатья Саі Баба. Бажаючих побачити цього великого просвітленого було неймовірно багато: десятки-десятки тисяч з усіх кінців планети. Вважалося великою вдачею, побачити здалека хоча б клаптик його жовтогарячого одягу… А якщо ще й написати листа… Олег і святого Саі побачив і листа зумів передати. Від інших чув, що можна було звертатися з різними проханнями. Прохання в Олега було одне: знайти свою половинку. Після цього листа події в житті хлопця розгорталися як в індійському кіно: круто, але із щасливим кінцем…
У цьому храмі була одна симпатична дівчина, яка також мріяла влаштувати своє особисте життя. Ви вже, напевно, здогадалися, що вона також написала про це у своєму листі до святого Саі. Святі на те і святі: прозорливі, далекоглядні, одним словом – чудотворці. Знають не лише наше минуле, а й теперішнє і майбутнє. Я можу тільки уявити, як святий Саі, відчувши в руках однакове «жароносне» палахкотіння двох сердець, яке йшло від однакових листів, з’єднав написане докупи! І через якийсь час Олег зустрів тут дівчину, з якою познайомився ще в Києві на конференції. Але ж то було в Києві, а тут… А тут очі ніби відкрилися на світ і обоє побачили себе в уже зовсім іншому світлі.
Між тим, розповідали, що один простий чоловік, який шукав собі половинку і ніяк не міг знайти, потрапив до святого Саі на інтерв’ю.
– Що ти хочеш? – запитав його святий.
– Хочу одружитись.
– Оце і все? – здивувався Саі. – Тоді піди до вхідної стіни храму і молись там сорок днів.
Незабаром через сорок днів на бесіду до Саі потрапила принцеса Непалу. Святий навіть не питав її, що вона хоче (прочитав відразу думки) і загадково усміхнувшись, сказав: – Піди до вхідної стіни храму, там на тебе чекає твоя майбутня половинка. Тільки ти маєш підійти першою.
– Але як же я його впізнаю, там тисячі людей проходить! – зовсім розгубилась принцеса.
– Твої очі, – вони покажуть тобі все.
Це реальна історія із щасливим кінцем.
Різниця тільки в тому, що Олег, на відміну від принцеси, молився сам: довго і багато, кілька років. Просив у Бога половинку – і Той йому допоміг. А у Бога, як відомо, нема інших рук, крім людських.
