Хто не знає Шекспірівського «Життя – театр, люди в нім – актори»? Скажу більше: немає, мабуть, людини яка в цьому не пересвідчилася б. Але коли дивлюсь (як то кажуть «з боку») на вчительську працю, на думку приходить, що окрім життя як такого у них є ще особливий театр – робота.
Не важливо, що на душі. «Чіпляєш» на обличчя усмішку і тільки тоді заходиш в клас. Інакше – ти не вчитель. Кожного дня перед учнями наставники грають свої найважчі ролі – взірців мудрості та добра. І оті маленькі душі засіваються добірними зернятами завдяки акторській майстерності вчителя. Проте батьки рідко можуть її оцінити. Але завдяки виставі, яку 1 лютого 2017 р. поставив педагогічний колектив Тернопільської ЗОШ №20 (директор Фірман З. Є.), таку можливість вони отримали.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Інспектора Тернопільської митниці спіймали на хабарі у майже 100 тис. грн
Переконана, що дитина повинна усвідомлювати – навчання потрібне не батькам, не вчителям, а їй. Складати рюкзак, доносити альбом чи фарби на урок, робити за неї домашні завдання – це не про мене. А тому в школі буваю рідко. Тож коли донечка принесла запрошення на виставу «Ніч перед Різдвом», я дуже втішилася. Запрошувалися батьки учнів навчального закладу та її працівники. Вирішила відкинути все і таки побігти. І нітрішки не пошкодувала!
Головні ролі виконували вчителі, проте брали участь і старшокласники. Оскільки моя дитина – учениця початкових класів, більшості акторів (не побоюсь цього слова) я, на жаль, навіть не знаю як звати. Проте не можу не висловити свого захоплення ними.
Чарівна Оксана, закоханий Вакула, дячок із неповторною говіркою, неймовірно вдалі образи кумоньок-пліткарок, чудова гра Солохи, Пузатого Пацюка, чорті́в та інших персонажів, учнівські колядування й віншування, а також колоритний гумор – усе це подарувало глядачам прекрасний настрій. Раз за разом зал «вибухав» оплесками. В кінці вистави – аплодували стоячи.
Хочу відзначити ще й те, що у вчительському колективі (не здивую цим) завше бракує мужчин. Тому частину чоловічих ролей довелося грати жінкам. І з цим вони впоралися «на ура»!
Як на мене, Гоголівські вистави не можливо не любити. А в такій постановці – поготів. Будучи учителем, як ніхто інший розумію скільки потрібно зусиль і старань, щоб отримати ось такий результат. Отож щиро дякую організаторам, акторам, усім, хто доклав частинку свого серця та велику працю, щоб показати «Ніч перед Різдвом» на шкільній сцені.
На завершення скажу: які б перешкоди не були на шляху українського педагога, він все одно знаходить можливість не лише добре працювати, а ще й дарувати свято батькам! Вірю, що така праця воздасться сторицею.
P. s. Під враженнями прийшла додому, вкотре на одному подиху перечитала «Ніч перед Різдвом» (напевно, такі твори ніколи не втомишся перечитувати). І ось думаю, чи бува не чорт украв сьогодні місяць із Тернопільського неба?
