Раївський парк — велика культурно-історична, естетична й дендрологічна цінність нашої держави сьогодні знаходиться у незадовільному та критичному стані. Через посушливе літо та вирубку дерев у довколишніх лісах в ставках майже повністю пропала вода. Незрозумілим до кінця залишається розподіл території парку між власниками, які упродовж останніх років постійно мінялися. Останнім часом територія історичного парку огороджується сучасними плотами, а натомість історична огорожа, яка була вимурувана зі столітньої цегли, у 2016 році була продана невідомим!
Нині загальна площа природно-заповідного фонду в околицях села Рай становить 25 га. Складається він із двох ділянок: зі “старого” дендропарку “Раївський” площею 20 га, який з 1996 року має статус “Парку — пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення”, і з дендрологічного парку місцевого значення “Бережанський” площею 5 га. Обидві ділянки перебувають у віданні Бережанського лісгоспу. 1994 року мисливський палац із частиною території парку рішенням місцевої влади передано в користування Зборівській єпархії УГКЦ, що, на жаль, розірвало просторову цілісність природно-історичного об’єкта.
Перегляньте також:
- Жінкам не можна заходити в церкву у брюках: ПЦУ розвіяла міф
- Навесні та влітку: за яких умов Укренерго застосовуватиме графіки обмеження
Тепер у Раю до ста видів, форм і відмін дерев і чагарників. Із них 42 види завезено з інших країн і континентів, близько 30 — хвойні. На жаль, останню дендрологічну інвентаризацію насаджень проводили ще у радянські часи, тому питання ретельного обстеження дендрофлори з картографуванням і формо-видовим визначенням надзвичайно актуальне.
Вікові дерева, що збереглися і поодиноко, і у групових й алейних посадках, заслуговують на особливу увагу. Це велетенські екземпляри сосон — звичайної, чорної (австрійської) та Веймутова, модрини європейської, кедра сибірського, дубів і ясенів звичайних, п’яти видів кленів, різноманітні форми бука лісового (зокрема пірамідального та пурпурнолистого), різні види тополі, гіркокаштана, горіхів та інших. Широко представлені й декоративні хвойні — численні туї, ялівці, тиси вдало компонуються з великорослими насадженнями й будівлями.
Є й унікальні дерева, що особливо охороняються. Це, зокрема, 850-річний (вже всохлий, на жаль) дуб Богдана Хмельницького 214 см у діаметрі та 25 м заввишки. Неподалік зростає 450-річний дуб “Богатир” (160 см в діаметрі), інші велетні.
Колекція дендрофлори Раївського дендропарку має не лише велике екологічне, естетичне та пізнавальне значення. Ці дерева, особливо вікові, переконливо довели свою адаптованість до місцевих природно-кліматичних умов, і їх треба використати як насіннєву й маточну базу. Зокрема це стосується сосни Веймутова. Проте, скоро цього всього може не стати бо нещадно вирізується!!!
ЗВЕРНЕННЯ ЖИТЕЛЯ СЕЛА РАЙ ДО КЕРІВНИЦТВА
Вже вкотре звертаю Вашу увагу на стан “Раївського парку” в с.Рай. Ще трошки і від нього залишиться тільки назва, зробіть хоч щось позитивного в своїй діяльності відносно цього парку.
Через безгосподарність по берегах озера їздять відпочиваючі громадяни на своїх автомо-білях, що призвело до провалів землі на них. “Раївський парк” – це штучно створений багато років тому парк, штучно створені озера. При будівництві берегів озера в них були вмуровані цеглою 5 чи 6 каналів, які виходили на другий бік берега, де проходить потічок. От ці канали і провались, і в даний час їх засипали глиною, так би мовити, вирівняли землю, не знаючи про те, що вони мають своє призначення.
По-перше, при зливах, цими каналами зливається в річку лишня вода, щоб не було переливу через береги. (щоб не змивало берегів.)
По-друге, це постійне очищення поверхні води озера від всякого природного сміття. (листя тощо).
Звертаюсь до Тернопільських інспекторів з охорони природи, чому виходить так, що коли міська рада тільки почала зрізку аварійних дерев в цьому парку, маючи на руках дозвіл, підписаний, в тому числі і вашим представником, ви тут же, бригадою “нагрянули” в Бережани. Дякувати Богу, якось розібрались, бо були зауваження щодо простроченого терміну зрізки цих аварійних дерев. Пояснення міського голови було просте – брак коштів. Через деякий час йому вдалось домовитись з однією із організацій зрізати ці дерева безкоштовно. Але було порушено термін зрізки вказаний в акті. Думаю, що розуму багато не потрібно, аби зрозуміти, що аварійне дерево і через 100 років буде аварійним, тим більше, що їхня аварійність підтверджена комісією. Головне щоб за ці роки воно когось не вбило. Не секрет, що якраз через це встановлюються терміни. (щоб зняти з себе відповідальність, якщо станеться нещасний випадок).
А чи не можна було б все це з’ясувати по телефону, і кошти б зекономили і нерви людям.
А тепер повернімось до “глини”. Якраз тут була б необхідна ваша оперативність.
Я думаю, що вже настав час вам приїхати і на місці вивчити в якому стані знаходиться Раївський парк відповідно до охоронного договору, якщо він існує,(теж ваша компетенція), скласти акт і довести до відома мешканців с.Рай, м. Бережани про вжиті вами заходи чи рішення з усунення причин знищення парку, водночас пояснити громадянам, які звинувачують в вище описаній безконтрольності, депутатів, розповісти, хто відповідає за сьогоднішній стан парку від-повідно до законів України, зокрема не забудьте розповісти і про свою безвідповідальність з цьо-го питання, і про вжиті вами заходи впливу на винуватців.
Туристи дивуються, як можна було довести до такого стану історичну пам’ятку садово-пар-кового мистецтва державного значення (дивлячись на старі фото).
Можливо було б правильним розірвати договір з Бережанським інститутом, потім вилучи-ти парк із лісового кадастру як об’єкт лісового господарства, і передати на баланс міської ради як сільський парк культури і відпочинку з відповідним фінансуванням ( як історична пам’ятка). Тоді міська рада не тільки матимеформальну, визначену законом «Про місцеве самоврядуван-ня» функцію з охорони пам’яток історії та культури, а стане реальним господарем,який матиме реальні права та певні фінансові можливості, і тоді мешканцям не буде потреби шукати крайніх у питанні, хто має прибирати сміття в парку чи відповідати за його благоустрій.
Міська рада теж начебто і зараз мала б доглядати за парком, але на балансі такого об’єкту, як парк культури й відпочинку в неї немає.
Якщо цей об’єкт – ліс, то логічно що ним повинно б займатися лісництво, а якщо він пам’ят-ка й заповідний об’єкт, тоді хай ним займається управління з охорони природи з наступною пере- дачею його громаді с.Рай, м.Бережани як парк культури і відпочинку.
А якщо цього не зробить громада, то рано чи пізно це зробить приватна особа. Адже ч.2 ст.4 Закону України “Про природно-заповідний фонд України“говорить, що… “парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати, як у власності українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України”.
Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва “Раївський парк “обліковується державним управлінням охорони природного навколишнього середовища як заповідний об’єкт, і яке теж несе відповідальність за його теперішній стан.
Допоможіть вирішити питання про передачу вище зазначеного об’єкту на баланс територі- альної громади м. Бережани, с.Рай і с.Лісники. Так просить і вимагає громада.
Маркіян Іванкевич, житель села Рай
За матеріалами БережІнфо
ФОТО: Алла Соколовська
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Раївський (Бережанський) дендропарк розташований поблизу села Рай Бережанського району в кв. 24 вид. 1 Бережанського лісництва Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство» Тернопільського обласного управління лісового і мисливського господарства.
Початкові відомості про мисливський будинок і парк у селі Рай відносяться до середини XVII століття і пов’язані з власниками Бережан польськими магнатами Синявськими, до яких з усієї Речі Посполитої з’їжджалися вельможні гості, щоб пополювати у багатих на дичину угіддях та порозважатися після ловів на розкішних балах. Місце це отримало таку красномовну назву не випадково. Захищена з трьох боків від вітрів і негоди вкритими густим лісом пагорбами улоговина здавна приваблювала людей своїм унікальним мікрокліматом. Кришталеві джерела, що живили річку Зарайський Потік, давали достатньо води для створення каскаду ставків. З самого початку свого існування Раєвський парк планувався на засадах ландшафтної архітектури, тобто як цілісний, пов’язаний з природним оточенням, комплекс. У 1707 році останній спадкоємець із роду Синявських Адам-Микола, котрий став разом із королем Польщі Августом II на бік Росії у боротьбі проти шведського короля Карла XII, гостив у Раю руського царя Петра І, а за деякими джерелами, й гетьмана України Івана Мазепу, котрі напередодні рішучих битв намагалися заручитися підтримкою союзників. Військово-політичні мотиви виявилися переконливішими від краси та величі природи: у 1709р. палац руйнують, при цьому знищуючи також вдале поєднання природної мальовничості з творінням вмілих людських рук. На щастя, згодом споруду відбудували.
Незабаром маєток переходить у власність роду Любомирських і наприкінці XVIII ст. нова господиня – Ізабелла Єлизавета Любомирська реставрувала будинок. Під час цієї перебудови довкола вирубали ліс і почали закладати парк. Власне, роком заснування парку як об’єкта садово- паркового мистецтва вважається 1760 рік [2]. Чергових реконструкцій Раєвський парк зазнав у XIX столітті. Так, 1879 року було зрубано старі дерева в його північній частині, які почали гинути. На цьому місці створили плодовий сад.
У кінці XIX століття новими власниками Раю стають Потоцькі. Наслідуючи свого батька, Олександр Потоцький наказав перетворити парк на зразок Уманської «Софіївки» та збудувати ренесансовий палац в італійському стилі.
До 1888 року у парку існувала ділянка у вигляді стрижених так званих французьких садів. Однак упродовж десятиліть їх не доглядали і вони повністю втратили первісний вигляд.
У 1892 році парк, який займав 16,8 га, реконструював відомий у Європі паркобудівник Валеріан Кронненберг. Оновлений парк мав площу 11,2 га. Було створено два ставки з штучним острівцем, водоспад, фонтани, встановлено скульптури античних героїв. В ставах велично плавали лебеді, а у воді скидались дивовижні декоративні риби… Одночасно закладено й зимовий сад: у теплицях вирощували апельсини, лимони, камелії. Діжки з цими рослинами на літо виносили на двір і вони дивували народ своїми екзотичними плодами.
Але настало XX століття: Перша світова війна завдала першого руйнівного удару не лише країнам Європи… Волею долі Бережанщина перетворилась на театр військових дій – тут тривали найзапекліші протистояння російської та австрійської армій. Тисячами гинули люди, а про збереження краси годі було й думати. Будівлі парку виявилися зруйновані, декоративні насадження зазнали великих втрат.
Після війни Рай опинився у Польщі. Якуб Потоцький відремонтував палац, маєток потроху набував попереднього вигляду. Було реставровано гідротехнічні споруди, посаджено нові дерева й кущі, зокрема тисячі троянд. Масово залучалося до роботи в саду місцеве населення: стригли кущі, викладали доріжки цеглою та посипали піском тощо.
Друга світова війна завдала чергового нищівного удару по Раєвській перлині. Криваві битви, що тривали від зими аж по літо 1944-го на Тернопіллі, відчайдушні спроби фашистів відбити втрачені позиції живого місця не залишили в регіоні… Будови Раївського маєтку знову виявились вщент розбиті, насадження понищено, порубано, випалено…
Із післявоєнною відбудовою пов’язаний черговий етап відродження парку. Раївський парк стає місцем масового відпочинку трудящих, його відвідують дорослі й діти. Зорганізований Бережанський лісгоспзаг опікується парком, починається планомірне впорядкування здевастованих насаджень. У 1952 р. палац відбудували, а з 1970 р. розпочалися роботи з відновлення та реконструкції старого парку. На жаль, за період двох воєн палац і парк були надто пошкодженими, тому першопочаткове історичне планування парку не збереглося.
У 1966 році парк, нарешті, набуває юридичного статусу та офіційно переходить під охорону радянської держави як об’єкт природно-заповідного фонду. Розпорядженням Ради Міністрів УРЄР № 105 від 29 січня 1969 року Раївський парк занесений до списків парків-памяток садово-паркової архітектури України. З того часу почалися інтенсивні роботи з відновлення і реконструкції старого парку. Одночасно було закладено і новий дендропарк на площі 5 га. За цей період у старому і новому дендропарках висаджено понад 4 тисячі дерев, кущів, ліан до двох сотень таксонів.
Рішенням № 131 виконкому Тернопільської обласної ради від 14 березня 1977 року Раївському дендропарку було надано статус “парку- пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення”.
Після здобуття незалежності українською державою охоронний статус парку підвищено у 1996 році до рангу «парку-пам’ятки садово- паркового мистецтва загальнодержавного значення». Загальна сучасна площа природно-заповідного фонду в околицях села Рай становить 25 га, складається він з двох ділянок: парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Раївський” площею 20,0 га та дендрологічного парку місцевого значення “Бережанський” площею 5,0 га; обидві вони знаходяться у віданні Бережанського лісгоспу. У 1994 р. мисливський палац з частиною території парку рішенням місцевих влад було передано в користування Зборівській єпархії української греко- католицької церкви, що розірвало просторову цілісність природно- історичного об’єкта.
За різними джерелами, зараз у Раю зростає від 88 до і 14 видів форм і гібридів дерев та чагарників, із них 42 види – інтродуценти, до 30 – хвойні. На жаль, остання дендрологічна інвентаризація насаджень проводилася ще у радянські часи, отже, питання ретельного обстеження дендрофлори з картографуванням та формо-видовим визначенням є надзвичайно актуальним.
Численні реконструкції і перепланування парку, які проводилися упродовж понад трьох століть, сприяли тому, що на сьогодні у парку сформувався комплекс різноманітних за складом та структурою декоративних насаджень унікальної наукової та естетичної вартості. Різновікові куртинні й поодинокі посадки на тлі газонних партерів і водної гладі, руїни колишніх будівель та малих архітектурних форм створюють неповторний романтичний пейзаж.
На особливу увагу заслуговують вікові дерева, що збереглися як поодиноко, так і в групових та алейних посадках. Спостерігаємо велетенські екземпляри сосон звичайної, чорної (австрійської), Веймутова, модрини європейської, кедру сибірського, дубів та ясенів звичайних, п’яти видів кленів, різноманітні форми бука лісового (у тім форм пірамідальної та пурпурнолистої), різних видів тополі, гіркокаштана, горіхів і т. п. Широко представлені декоративні хвойні: різноманітні туї, ялівці, тиси вдало компонуються з великорослими насадженнями та будівлями. На території парку розташована оздоблена живоплотами контора Бережанського лісництва з кабінетом природоохоронної пропаганди, функціонують шкілка та парники, де розмножують різноманітні декоративні види дендрофлори.
Є й унікальні дерева, що особливо охороняються. Це, зокрема, 850- річний дуб Богдана Хмельницького, який має 214 см у діаметрі та 25 м висоти. Неподалік зростає 450-річний дуб «Богатир» (160 см у діаметрі), інші велетні [1, 2].
Колекція дендрофлори Раївського дендропарку має не лише важливе екологічне, естетичне та пізнавальне значення. Генофонд як аборигенів, так і екзотів парку слід широко застосовувати в практиці лісового і садово- паркового господарства регіону. Адже ці дерева, особливо вікові, переконливо довели свою адаптованість до місцевих природно-кліматичних умов і їх треба використати як насіннєву та маточну базу. Зокрема це стосується сосни Веймутова. Необхідно врятувати і зберегти в архівах генотипи наших ветеранів – дубів, бо ми їх вже втрачаємо. Та й інші породи, наприклад, горіхи, заслуговують на більшу увагу лісокультурного виробництва і впровадження в місцеві лісові насадження. А дерева парку вже можуть давати насіння й живці для створення маточних та й промислових насаджень.
Раївський парк являє собою велику культурно-історичну, естетичну і дендрологічну цінність. На жаль, навіть поверхневе дослідження цього парку показує, що він перебуває у незадовільному стані. Такий стан заповідного ландшафтного парку зумовлений відсутністю за ним достатнього догляду. Вважаємо, що ДП «Бережанське лісомисливське господарство» разом із спеціалістами кафедр садово-паркового господарства та екології Бережанського агротехнічного інституту повинні негайно розробити чіткий та послідовний план заходів щодо відновлення його естетичного вигляду та забезпечення належного рівня функціонування. Передусім треба провести цілісну інвентаризацію парку, виставити в натурі його границі та встановити огорожу. Необхідно поновити доріжки, малі архітектурні форми, реконструювати водойми й гідроспоруди. Слід відмітити особливо красу та естетичну цінність мальовничого каскаду ставів, котрі живляться природними джерелами і становили колись ландшафтну оздобу Раївського парку. На превеликий жаль, сьогодні стави навіть окремо не виділені в таксаційному описі Бережанського лісництва і поступово занепадають.
Від 2006 р. парк було передано Бережанському агротехнічному інституту та теперішнього Національний університету біоресурсів і природокористування України) з метою відновлення та цільового використання, впорядкування території й реконструкції насаджень, організації відпочинку та використання як навчально-дослідної бази відділення екології та садово-паркового господарства. Проте, активного залучення студентів не тільки до впорядкувально-санітарних заходів, а й до наукової роботи так і не відбулося!
