Обійми люблячого Бога простягаються від малесенької печери до цілої планети. Бог приходить до стайні кожного, якщо Він запрошений заповнити цю порожнечу. (Енді Александер)
Ось і розпочався новий рік. Знову прийшло до нас радісне і веселе, зворушливо-бентежне і щасливе, заколядоване й завіншоване, морозно-засніжене і ялинково-пахуче свято Різдва Христового. А з ним – чудові українські звичаї і традиції: смачна й довгоочікувана Свята Вечеря з дванадцяти страв, коляда і новорічне віншування, вертепи і маланки, гарно прикрашені ялинки і солом’яні дідухи.
Перегляньте також:
- У Тернополі засудили екскерівника податкової і його сина, які вимагали 40000 доларів “боргу”
- СБУ затримала ще одного інформатора рф, який наводив російські ракети і дрони на Дніпро
Хоча, крім цих традиційних дійств і веселощів, коріння яких сягає у прадавні часи, є щось важливіше й сокровенніше, високе і святе, що відбувається не в наших домівках, а в яскраво освіченому сяйвом панікадила та інших світильників, свічечок і лампадок, Божому домі, у наших парафіяльних храмах. Вірю, що ви, дорогі друзі, здогадалися – йдеться про різдвяні Богослужіння, котрі починаються у день Навечір’я Різдва: Царські Часи, Вечірня з Літургією святого Василія Великого, Велике Повечір’я з литією, на початку якого всі разом урочисто й піднесено заспіваємо: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами – Бог!» Після цього – Утреня, мирування і… урочисто-величава Божественна Літургія, яка є апогеєм кожного свята.
Саме у цих глибокодуховних частинах святкових Богослужінь закладено головну суть і богословський зміст Різдва Христового, розкрито таємничий і мудрий задум Отця Небесного – прислати на землю Свого єдинородного Сина, Ісуса Христа як Спасителя світу.
Окрім чудового ангельського гімну «Слава на висотах Богові і на землі мир», у першому ірмосі канону Утрені співаємо: «Христос народжується – славте! Христос із небес – зустрічайте! Христос на землі – бадьортеся! Співай Господеві вся земле, і весело заспівайте люди, бо Він прославився!»
Роздумуючи над цим величним святом, поєднуючи дві складові частини Різдва Христового: духовно-богословську, яка відбувається у храмі, і багату на чудові різдвяні традиції та звичаї, хочу, дорогі друзі, звернути вашу увагу на ще один важливий момент. У цей святковий час ми повинні замислитися над тим, чи ця багатюща на фольклорно-розважальні дійства програма Різдвяних свят дарує нам не тільки радість і веселощі, не лише приємне задоволення від спожитих страв, але й розуміння головної суті цієї видатної події. Маємо з’ясувати для себе, чи я усвідомлюю, чому саме ці свята такі радісні і веселі? Чи розумію, який великий і ні з чим незрівнянний дар приніс усьому людству воплочений Ісус? Чи знаємо про те, що Христос, будучи Богом, прийшов на землю, щоб її, як співаємо у відомій колядці, «з небом в одно злучити». Щоби прокласти чудодійний місток, через який усі люди, які вірують і визнають його Спасителем, у свій час перейдуть до Нього, у Його Небесну Світлицю. Власне про це сказано у литійній стихирі Великого Повечір’я: «Бачивши Ісус, як через гріх зотліла в людині Божа подоба, прихилив небеса і зійшов та незмінно поселився в дівичому лоні, щоб у нім обновити упалого Адама…» До речі, про це говорить у своїй книзі «Духовне зцілення в сучасному світі» Енді Александер, слова якого ви прочитали на початку як епіграф до цих святкових роздумів: «Бог приходить до стайні кожного, якщо Він запрошений заповнити цю порожнечу». Думаю, що всі ми добре розуміємо: цією «стайнею» є грішна душа кожної людини, і все залежить від того, чи ми, на відміну від тих байдужих і черствих вифлеємців, які не впустили породіллю Марію з Йосифом до своїх постоялих дворів чи осель, широко відкриємо двері наших сердець і запросимо до них Ісуса.
Сердечно вітаю усіх Вас, любі друзі, з радісним святом Різдва Христового! Божого Вам благословення, духовного відродження і оновлення Ваших «стаєнок», тобто душі і серця! Христос рождається!
