Час невпинно підганяє в спину і нагадує про себе новим календарним листком, за яким реальна часова реальність – 365 прожитих нами днів. Дивно, бо коли кажемо «один рік», то нам здається, що насправді це зовсім небагато. Просто нас збиває з пантелику сама цифра «один». Та коли спробуємо уявити цифру 365, з якої насправді й складається цифра «один», то нам здається, що це дуже багато! Через це іноді навіть важко згадати, що, коли, як і де з нами відбувалося. Така специфічна властивість людської пам’яті: пам’ятати все краще, що з нами відбувалося. А якщо того кращого було «не дуже», то тоді й приходять на розум час від часу думки про покликання. Яке гарне слово — покликання. Який глибокий його зміст! Отже, є Хтось Великий і Божественний, який час від часу нагадує про себе всередині нас. Він будить нас від летаргічного сну бездуховності і… кличе до духовної праці. Іноді це відбувається через інших, бо в Бога нема інших рук, окрім людських. Це буває дуже рідко, але ж це буває! Тоді ми плачемо від радості, тоді нам хочеться обійняти увесь світ… У такі хвилини «просвітлення» згадаймо, хто ми є насправді і яке насправді покликання кожного з нас?
Новоріччя – новий духовний рубіж, який треба зміцнювати ще більше і докладати до цього неабияких зусиль: творчих, розумових, фізичних. Будемо змінюватись самі – то й світ довкола нас зміниться. А якщо й надалі буде так, як писав Франко:
Перегляньте також:
- Чи все свинство лише від путіна?
- Цьогоріч на Тернопільщині відмінили 14 тендерних закупівель на понад 239 мільйонів гривень
«Ти, брате, любиш Русь, як хліб і кусень сала, —
Я ж гавкаю раз в раз, щоби вона не спала…».
То тоді основне наше покликання й надалі спатиме…
