На початку третього тисячоліття у подільських і галицьких селах й невеличких містечках містечках і селищах відроджується народна творчість – ковальство, гончарство, кераміка, рогозоплетіння, різьбярства, ткацтво, писанкарство Звісно, українська вишивка її різноманітна палітра як кольорів, орнаментів усіх регіонів України , так і модні різновиди зокрема. шиття бісером, гладдю, вишитих ікон та образів. Якщо на Х Всеукраїнському фестивалі лемківської культури та історії «Дзвони Лемківщини» свої вироби демонстрували до 50 майстрів народної творчості не лише з Тернопільщини, але й сусідніх областей, то вже на ХУІІ фестивалі їх було понад сотню.
У Монастирському районі є мальовниче прикарпатське село Гончарівка. У 80- х роках там налічувалося понад 20 гончарів. Серед династії Вдовиних,Івана Бойка народних умільців. Багато з них уже завершило свій земний шлях, так й не передавши у спадок дітям й внукам таїнства гончарства та його самобутніх навиків й талану.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині під час пожежі автомобіля загинув чоловік
- На Тернопільщині судитимуть жительку Каховки, яка допомагала окупантам
Приємно було побачити та усвідомити, що новий центр сучасного гончарство з успіхом народжується на славних історичних землях Гусятинського, Підгаєцького і Бережанського районів. Відомий народний майстер Василь Бардачевський із с. Товсте Гусятинського району не лише на усіх фестивалях , що відбуваються не лише на Тернопіллі, але в Україні проводить майстер – класи, до гончарської справи залучив свою дочку Олю, створив цілу школу юних гончарів у своєму рідному селі, його науку засвоюють діти із сусідніх населених пунктів.
Представником нової генерації гончарства є Богдан Дмитрусь з Бережан. Цікавий співрозмовник, оригінальний майстер гончарної справи. Творча жилка в хлопця появилася, коли навчався у Бережанській ЗОШ №3. Саме й це визначило у подальшому його життєвий шлях. Після школи поступив у Косівське училище декоративно-прикладного мистецтва, що на Прикарпатті. Працював пресувальником Бережанського кахельного цеху, а після армії Богдан зайнявся гончарством. Це важкий і виснажливий труд, іноді за гончарним кругом треба вперто сидіти 6- 8 годин. Глечики ,жбани, полумиски, макітри, сувеніри – ось далеко не все . що невтомною працею виготовляє з місцевої глини, а її іноді за день треба перебрати тонну й більше, щоб знайти якісну з оригінальним забарвленням. Богдан Дмитрусь , незважаючи на відносно молодий вік був учасником багатьох фестивалів, ярмарок у Західній Україні. Є його вироби у приватних колекціях поціновувачів цього древнього ремесла з Києва ,Львова, Польщі й Канади, Чехії та Австралії Америки і Словаччини. Молодому ,але безперечно. Талановитому майстру з Бережан допомагає дружина Тетяна, цікавиться нелегкою батьківською справою дочка Анастасія. Зранку до вечора крутиться гончарний круг. Вправні руки умільця творять свою диво – красу на радість людям.
На фото автора: народний умілець з Бережан Богдан Дмитрусь; гончарні вироби майстра; Заслужений майстер народної творчості України Василь Казновецький з с. Млинівці Кременецького району; відомий на Гусятинщині гончар народний майстер України Василь Бардачевський, с. Товсте; діти у вишитих блузах за мотивами кольорів і орнаментів Поділля, таке вшиття притаманне жителям сіл Кудринці та Михайлівки Борщівського району.
Літо, 2016 рік.
