Пізня сніжна й сльотава осінь категорично підсумувала нелегкий господарський рік. Поле – це не металургійний комбінат закритого типу, тут все під небом, і залежить не лише від ратая землі, але як кажуть від «небесної канцелярії». Вітаючи свого доброго колегу і ровесника, директора СТОВ «Славутич» Збаразького району Бориса Довгаля з професійним святом – Днем працівників сільського господарства України, запитав чому не приїхав на урочини до Тернополя?
– Ярослав, не до свята, в полі ще не зібрано 10 гектарів цукрових буряків, та й кагатів з цукросировиною достатньо, треба дати лад усьому вирощеному шкода людської праці й техніка працює з максимальним навантаженням місить волинський чорнозем.
Перегляньте також:
- Захисницю з Теребовлі Тетяну Ліщинську нагородили почесною відзнакою «Хрест Військова честь»
- Гандболістки з Тернопільщини вибороли «бронзу» на чемпіонаті України
Підрахував . що на великовікнинських останніх бурякових гонах, а цю технічну й прибуткову культуру сіяли на площі 100 гектарів, практично під раптовим листопадовим снігопадом лежить ще мало – мальськи до 60 тонн цукру. Солодкий продукт треба ще видати за оренду земельних паїв, на внутрішньо господарські потреби. Та їдальня сільгосптовариства працює і харчує трудівників повсякчас.
Французький бурякозбиральний комплекс « Холмер» придбали майже за 2 млн. грн. перед самим бурякозбиранням. Важелі управління. а в кабіні є комп’ютер, інша навігаційна електроніка, це не тернопільські бурякозбиральні « каесси», що ламалися та виходили з ладу після проходу 2-3 загінок. Довірили імпортну й високопродуктивну техніку досвідченим механізаторам Анатолію Душко та Олександру Савичу. Чоловіки не підвели зібрали увесь урожай до корінця. Одна площа видала по 500 цнт з га, а друга- більше 400 цнт з га. у заліковій вазі вийшли на непоганий показник. На який не розраховували на початку осені через спекотне літо й дефіцит вологи у ґрунті, коли корені набирали фізичну вагу.» Дотримуються сівозмін в СТОВ «Славутич» пригадав Борисові слова під час розмови з ним на жнивному лані, коли обмолочували основний хліб року – озиму пшеницю
– Пшениця-культура політична для України вона –все. Вирощувати її, звісно, затратно. Пшеничка вимагає мінімум 2-3 цнт.,міндобрив, плюс захист з осені, мінімум три підгодівлі та два захисти від хвороб і шкідників.
Але урожайністю, особливо , озима ніколи не обділить,- розмірковував при нашій зустрічі , де лад вирощеному урожаю дають три потужні комбайни іноземного виробництва, директор СТОВ « Славутич» Борис Довгань – Нас цікавить не лише врожайність,але якість пшениці сорти для хлібопекарської справи. Це. приміром новий сорт « Лісова пісня» виведена селекціонерами Миронівського інституту рослинництва й генетики з кожного гектара на цій 64 га площі в урочищі « За Тосиком» зібрали по 77 цнт. з га. До усього зібрали й обмолотили 600 гектарів озимих культур. а ярини – 400 га. Восени посіяли в добротно вироблений грунт. Заробили насіння еліти й першої репродукції перспективних та високоурожайнї сортів « Богемія» , « Кубус», а з вітчизняних роками надаємо перевагу « Поліській-70». яка добре колоситься на наших бідних волинських ґрунтах,дає щороку незважаючи на будь – які погодні умови стабільні результати.
Жнивна пора, літня спекотлива днина згуртувала людей в селах Великі Вікнини, Котюжино, Малі Вікнини Збаразького , а також села Пищатинці Шумського району. Цікава з того вийшла оказія. Прийшли селяни і попросили взяти в оренду і їхні земельні паї, що роками заростали березками та бур’янами Борис Микитович, порадившись з членами ради сільгосптовариства пішов на зустріч сусідам. Тепер Пищатинцях щороку обробляють понад 300 гектарів землі, яку виробили своєчасно, заправляють грунт органічними й мінеральними добривами, сіють пшеницю, ярину, цукрові буряки, кукурудзу, кормові культури. І за пай розраховуються вчасно. У СТОВ «Славутич» в даний час сіють сільгоспкультури й займаються виробництвом продуктів харчування на 2000 гектарах землі, яку орендують в 1300 пайовиків.
Одразу ж після завершення хлібозбирання, основних робіт на жнивному лані розраховуємося з пайовиками,- каже бухгалтер сільгосптовариства « Славутич» Лілія Борсук. Розмір паю залежно від села в середньому 1,07-0,90 га. видаємо по 7,5 цнт зерна, з якого й хліб й коровай можна спекти, по 10 кілограм гречаних і горохових круп, 25 кілограмів цукру, 1 кг меду. Селяни також беруть скільки кому потрібно соломи. У Великих Вікнинах, Котюжино в особистих підсобних господарствах майже кожний другий утримуєть1-2. а навіть 3 корови. Телята, коні, свині, домашню птицю, люди у нас завзяті й шпаркі до нелегкої щоденної праці. – продовжує бесіду моя співрозмовниця. До районного центру Збараж й обласного- Тернополя далекувато, отже виручає моїх земляків приватна господарка. Багато , хто виїхав на заробітки, але тепер намітилася позитивна тенденція. Що повертаються до рідних порогів , отчої землі. Хоч галицькі , волинські села потрохи занепадають. А в наших населених пунктах навпаки триває процес соціального і культурного розвитку. Наприклад, тепер у Великих Вікнинах тягнуть проводи Інтернету. ТОВ « Славутич» допомагає коштами й транспортом школам, медичним закладам, клубам, релігійній громад, на розвиток спорту й дозвілля молоді. Продуктами харчування, коштами допомагаємо українським бійцям , які перебувають в зоні АТО.
– На ремонт доріг виділили 650 тисяч,- доповнює цей список Борис Довгаль, Відремонтували капітально кілометр дороги урочище «Лісове» – Котюжино» , щоб міг не обминаючи багато чисельні канави і ями не як колись здійснювати регулярні рейси автобус Тернопіль-Великі Вікнини. Ми бажані гості в школі, дитячому садку. На спортивних майданчиках. у принципі із 70 основних працюючих в великовікнинському сільгосптоваристві- третина молоді. Вони працюють водіями., трактористами, комбайнерами, будівельниками, на різних сільськогосподарських роботах. Отримують гідну зарплату, дбають про достаток у своїх родинах
Не побачив я на жнивному лані , як колись стареньких «Нив» і «Колосів» потужні й високопродуктивні зернозбиральні комбайни « Джон Дир»», «Класси». За штурвалами . яких були досвідчені ще молоді комбайнери. Володимир Горошко, Михайло Поліщук, Анатолій Д ушко, Богдан Саврак, Олександр Савич, Микола Бас. Механізатори вміло експлуатують техніку, дбайливо до неї ставляться.
Борис Довгаль із самого дитинства не рідко милувався сільськогосподарськими машинами, які працювали на рідних ланах. Тому після закінчення восьмого класу пішов вчиться у Борщівський технікум механізації та електрифікації, де отримав фах механіка. До армії працював комбайнером, трактористом, а після військової строкової служби в Московському округу ПВО повернувся у рідні Великі Вікнини, не шукав романтики й довгого карбованця у світах. У Львівському державному сільгоспінституті здобув вищу освіту та теоретичні інженерні навики. Працював на посаді головного інженера., а вже добрих два десятки літ директор СТОВ « Славутич». Завдяки його заслугам й організаторському хисту, вмінню переконувати людей у свій час не допустив розвалу колективного господарства. Вдалося зберегти матеріально – технічну базу, виробничі приміщення, тваринництво,. Хоч тепер по усій окрузі в наявних сільгосппідприємствах ні корови, ні свині, знищені дотла корівники. телятники, кормоцехи, токові господарства. У Великих Вікнинах вдалося не лише зберегти , але у десятки разів збільшити модернізувати наявний тракторний парк, автопарк, збільшити чисельність великої рогатої худоби. Лише корів червоно – польської породи утримують 250 голів. Щодня на Тернопільський молокозавод відправлять понад 3 тонн екологічно чистої молочної продукції. Бо , що то сьогодні село без ферми, й місцеві люди мають стабільну щорічну роботу, добрі заробітки й казна сільгосптовариства постійне грошове поповнення. Лише торік на успішний розвиток рослинницької галузі, а вона прибуткова, придбали техніки на 1 млн. доларів США. Закупили новий сучасний збиральний комбайн « Джон Дир», потужний багатотонний зерновоз марки «ДАФ», сівалку точного висіву французького виробництва « Солітер», просапну й обприскувальну техніку інших такий необхідний . але на нинішні мірки дорогий сільськогосподарський реманент, реконструювали ряд виробничих приміщень, токове господарство, заасфальтували майданчики для зберігання техніки. зерна на час жнив. Відчувається інтенсивний поступ вперед у завтрашній день. І це зауважиш одразу ж, що на своєму місці справжній господар, генератор нових ідей в розвитку практичної аграрної науки, що дбає і живе днем прийдешнім для усіх, для громади. Тому за останнє десятиліття в ТОВ « Славутич» у тричі збільшилася урожайність зернових і технічних культур, значно зросли економічні і фінансові показники важливої галузі. За минулий рік усього валової сільськогосподарської продукції вироблено на 55 млн. грн., а сього річ цей показник зросте ще на 35 відсотків .Борис Микитович не боїться експериментувати, втілювати на практиці нові сорти, виводити на поля, нову техніку, несільські дороги новий транспорт, поповнювати стайні високопродуктивним молодими нетелями.
– Жнива -своєрідний іспит для кожного механізатора, мірило його хліборобської совісті,хліб всьому голова, вчили нас батьки,- каже молодий інженер Юрій Довгаль, який завершує навчання у Львівському національному аграрному університеті. Батьківською стежиною окрім нього молодшого, пішов працювати і старший син Андрій, у свій час закінчив Тернопільську академію народного господарства, нині заступник директора ТОВ « Славутич» з економічних питань. Якщо порахувати ще й стаж матері Антоніни Андріївни, яка понад три з половиною десятки літ працювала бухгалтером, загальний трудовий стаж у рідному господарстві сім’ї Довгалів останнього покоління пересягнув понад сто років. А їхні батьки також з перших повоєнних років минулого століття вирощували хліб на колективній ниві. У сільгосптоваристві- та й громада постійно в дні переджнив’я, на обжинках спільно поціновує і вшановує хліборобські династії Поліщуків , Шарких, Душків, Довгалів.
Де б не довелося тієї суботньої погожої, дещо спекотної днини бувати у виробничих підрозділах агроформування всюди панував отой незмінний дух й велич жнив- завершального акорду поля та людських невтомний рук , що виплекали такий щедрий урожай. Наприклад горох на 120- гектар ній площі, який вже зібрали вчасно, щоб не осипався, видав про 40 цнт з га. Радували прекрасні види на яру пшеницю, цукрові буряки, кукурудзу. сою, соняшник. У Великих Вікнинах щороку по сто тонн органічних добрив вносять на гектар орної ріллі Торік такою поживою заправили 120 гектарів, плюс новітні технології у зерновиробництві, якісне насіння, дотримання агростроків та агрозаходів не лише посіву а й захисту рослин від бур’янів і шкідників Тому й поля чисті й доглянуті й відчувається кожний конкретний крок господарів землі. Своя культура землеробства, прогрейдеровані усі польові шляхи, щоб під час транспортування не було втрат урожаю. Хоча досвідчені водії Василь Чужина, Тарас Шимко , Андрій Ожига, що возять з поля збіжжя,а восени кукурудзу, сою, гречку, цукрові буряки не допускають не втрат урожаю. Ж. З новим хлібом, з достатком на рідних полях вас трудівники славні ратаї землі.
